Про аромати

Санаторій. Кімната аромотерапіі. Входить медсестра, красива, весела, клята.

«Сьогодні дихаємо евкаліптом. Йой, хтось уже зрання часник ів».
«Це я, - озивається чоловік у вовняному светрі. - Такий рецепт: часник із медом натощак».

«Татуню, чує моє серце, що ви причастилися не лише часничком».
«Був і коньячок. Врач сказав, що на понижене давлєніє піісяшка разрешається».

«Даже соточка, якщо за моє здоров‘я. Евкаліпт переб‘є... Ітак, дихаємо евкаліптом. Мущина, ви чому простягли ноги на середину залу? Що, больні мають милуватися вашими ногами. Коли я тут. Хто винен, що у вас довгі ноги. У мене теж не короткі, і що тепер. Так, перестали шуткувати не по темі, дихаємо евкаліптом... Мамочко, заберіть дитину від фікуса. Я знаю, що він листя не обірве, бо дерево іскуственне. Яке би тут живе дерево вижило коло вас?! Крім мене... Так, вирубили мобілки. Жіночко, ви чому бахіли одягли повер носків? Що тепер робити, питаєте? Можете потім іх замість чепчика одягнути в басейн. Так, дихаємо евкаліптом. Вголос не говорити. Хто хропе, не спіть протягом сеансу. Хто спить, не схиляйтеся на груди партне... сусіда. Слухаємо щебетання. Не моє, а пташок у програвачі... Бабусік, ви куди прете в чунях і пальті? Що у вас у бутилочці? Аналіз сечі? Осподи, лабораторія - другі двері справа. Я не винна, що вже зачинено. Хочете відпочити? Ладно, сідайте у вільне крісло, тільки сховайте пляшечку, бо ще впаде на плитку. Тоді буде не аромо-, а уринотерапія. Осподи, з цими больними тобі ніяка м‘ята з мелісою не поможуть. Все, заспокоілися, дихаємо евкаліптом...»
Я не чую евкаліпт, я вдихаю пахощі іі слів. Яка прекрасна процедура!

«Письмо щоденне».

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ