Прихід Сивера

Прочитав роман Володимира ворони "Відступник". Відзначений на "Коронації слова", але рецензій на нього не знайшов. Ну, це не дивує - українські письменники не читають, це ще Павло Загребельний говорив і зараз повторює у своїх мемуарах Михайло Слабошпицький. А я пригадую, як одного чернігівського письмака питав: "Ви вже роман Петра Дідовича "Буття зелене" прочитали?" Відповідь була шедевральна: "Ні, він мені ще не подарував...".
Так ось - книгу Володимира Ворони "Одвічний дух Десни" я купив і , смакуючи, прочитав. Річка, воля, риба, становлення хлопця, вітер, юшка, м-м... А зараз прочитав "Відступника".

Можливо, я таки напишу рецензію, але зараз скажу - він ламає шаблони сучасних письменників. Читаєш і ось тут, за примітивними правилами теперішніх авторів, треба того чи іншого героя вбити - а ні, у Ворони він живе. Взагалі тут мало крові, дуже добрий роман. У нього практично навіть нема протистояння християн із язичниками, крім двох епізодів - а то вже забембали своїми атеїстичними твердженнями про знищення одних іншими. Тільки Наталія Дзюбенко - Мейс у романі про апостола Андрія Першопокликаного опукло показала, як насправді українське язицтво переходом до віри в головного бога дозріло до сприйняття Христа...

Куціше кажучи, "Відступник" - класний роман. Аплодую впертості і оригінальності автора і раджу читати його роман. Якщо знайдете - наклад мізерний, хіба автор продасть... Автор є ФБ - питайте.

Василь ЧЕПУРНИЙ