Президент Франції звернувся до нації

Мої дорогі співвітчизники,
Звертаюся до вас цього вечора через міжнародну ситуацію та її наслідки для нашої країни та для Европи після кількох тижнів дипломатичних дій. Я знаю, що ви, цілком справедливо, стурбовані історичними подіями, які змінюють світовий порядок. Війна в Україні, що призвела до майже мільйона загиблих і поранених, триває з тією ж інтенсивністю.

Сполучені Штати Америки, наші союзники, змінили свою позицію щодо цієї війни. Вони менше підтримують Україну і залишають простір для невизначеності щодо подальших дій. Водночас ці ж Сполучені Штати намагаються запровадити митні тарифи на товари з Европи. Нарешті, світ стає дедалі більш жорстоким, і терористична загроза не слабшає.

Загалом, наше процвітання і наша безпека стали більш невизначеними, і треба прямо сказати: ми вступаємо в нову епоху. Війна в Україні триває вже понад три роки. Від першого дня ми вирішили підтримати Україну та запровадити санкції проти Рóсії. І ми вчинили правильно. Бо це не лише український народ хоробро бореться за свою свободу – під загрозою і наша безпека.

Справді, якщо якась країна може безкарно вторгнутися в свого сусіда в Европі, тоді ніхто більше не може бути ні в чому впевненим. Діятиме закон сили, і мир більше не буде гарантованим навіть на нашому континенті. Історія нас цьому навчила. Загроза з боку Рóсії є не лише для України – вона торкається европейських країн, вона торкається нас.

Рóсія вже перетворила український конфлікт на світовий. Вона залучила на наш континент північнокорейських солдатів, іранське озброєння, водночас допомагаючи цим країнам ще більше нарощувати свою військову міць. Рóсія під керівництвом президента Путіна порушує наші кордони, щоб убивати опозиціонерів, маніпулює виборами в Румунії та Молдові. Вона організовує кібератаки на наші лікарні, блокуючи їхню роботу. Вона намагається маніпулювати нашими думками через поширення брехні в соціальних мережах.

Зрештою, вона випробовує наші межі. У повітрі, на морі, в космосі та за екранами наших пристроїв. Її агресія не знає кордонів. А водночас Рóсія продовжує нарощувати озброєння, витрачаючи на це понад 40% свого бюджету. До 2030 року вона планує ще більше розширити свою армію: на 300 000 додаткових солдатів, 3 000 танків, 300 винищувачів. Хто ж тоді може повірити, що сучасна Рóсія зупиниться на Україні?

Рóсія стала, в момент мого звернення та на найближчі роки, загрозою для Франції та Европи. Я глибоко шкодую про це і переконаний, що в довгостроковій перспективі мир на нашому континенті буде можливий лише з Рóсією, яка стане знову спокійною і мирною. Але реальність така, і ми повинні діяти відповідно до неї.
Отже, у світі, сповненому небезпек, залишатися пасивними було б божевіллям. Потрібно негайно ухвалювати рішення для України, для безпеки французів, для безпеки европейців.

Насамперед для України. Усі ініціативи, що сприяють миру, є позитивними, і я хочу сьогодні висловити їм підтримку. Ми повинні продовжувати допомагати українцям чинити опір доти, доки вони не зможуть домовитися з Рóсією про міцний мир – для себе і для всіх нас. Саме тому шлях до миру не може проходити через відмову від України, навпаки.

Мир не може бути досягнутий будь-якою ціною і під диктатом Рóсії. Він не може означати капітуляцію України. Він не може означати її крах. Він також не може полягати у припиненні вогню, яке буде занадто крихким. Чому? Тому що ми вже маємо досвід минулого. Ми не можемо забути, що Рóсія почала вторгнення в Україну ще у 2014 році, і тоді було укладено мінські угоди. Ця ж Рóсія не дотрималася їх. І ми не змогли зберегти рівновагу через відсутність надійних гарантій.

Сьогодні ми не можемо вірити Рóсії на слово. Україна має право на мир і безпеку, і це відповідає інтересам безпеки всього европейського континенту. Саме тому ми працюємо з нашими британськими, німецькими та іншими европейськими партнерами. Ось чому ви бачили, як я останніми тижнями збирав їх у Парижі, а кілька днів тому – у Лондоні, щоб зміцнити необхідні для України зобов’язання.

Щойно мир буде укладено, щоб Україна знову не була захоплена Рóсією, ми повинні підготуватися. Це, безумовно, передбачає довгострокову підтримку української армії. А можливо, й розгортання европейських сил. Вони не будуть воювати на передовій, але вони забезпечуватимуть дотримання миру після його встановлення.

Наступного тижня ми зберемо в Парижі начальників генеральних штабів країн, які готові взяти на себе відповідальність у цьому питанні. Таким чином, ми розробляємо план міцного, довготривалого та перевіреного миру спільно з українцями та европейськими партнерами, і я представляв його у США та по всій Европі.

Але ми повинні бути готові, якщо США вирішать відійти вбік. Незалежно від того, чи буде мир в Україні досягнуто швидко чи ні, европейські країни повинні бути спроможні краще захищатися та стримувати нові агресії.

Ми залишаємося відданими НАТО та нашому партнерству зі США. Але ми повинні зробити більше: зміцнити нашу незалежність у сфері оборони та безпеки. Майбутнє Европи не має вирішуватися у Вашингтоні чи Москві.
Мої дорогі співвітчизники, перед обличчям цих викликів ми не повинні піддаватися крайнощам – ні війни, ні поразки. Франція дотримуватиметься одного курсу: волі до миру та свободи, залишаючись вірною своїй історії та своїм принципам.

Наша Европа має економічну силу, міць і таланти, щоб відповідати викликам цього часу. Ми повинні діяти разом, як європейці, рішуче захищаючи себе.

Батьківщина потребує вас, вашої відданості. Військове оснащення та бюджети – це важливо, але вони ніколи не замінять силу духу нації.
Наша генерація більше не отримуватиме дивідендів миру. Але тільки від нас залежить, чи наші діти пожинатимуть плоди наших дій у майбутньому.
Ми впораємося разом.
Хай живе Республіка, хай живе Франція!