Прагнення справжньої журналістики

Величезною проблемою України як до війни, як під час війни, так і після її завершення була, є і буде - журналістика.

Точніше те, що існує замість неї.

У нас не те, щоб професійних, а взагалі ніяких журналістів нема. Збирати і репостити новини з інтернет джерел - це не журналістика. Бути присутніми на якихось заходах і знімати коротенькі сюжети, де переказуються (часто з помилками) прес-релізи та офіційні заяви - це не журналістика. Виливати тони інформації про пожежі, ДТП, злочини зі зведень поліції - це не журналістика.

Журналіст шукає інформацію, обробляє та вчасно сповіщає суспільство про потрібні та важливі речі. Для цього потрібна аналітика, неупередженість, чесність, сміливість та незалежність.
Де все це?
Нема навіть натяку.

Єдине, що ще хоч трохи існує - це репортерство. Прибув на місце, зняв нашвидкуруч короткий звіт про подію і побіг далі. Про інтерв'ювання навіть згадувати нема бажання, бо той непотріб, який нам намагаються надати замість інтерв'ю - це скоріше знімання монологів запрошених гостей, а не інтерв'ю. Ані підготовлених питань, ані знання предмету обговорення, ані вивчення особи і його позиції, ані варіативності гілок питань у залежності від відповідей. Посидили перед мікрофонами та камерами, побалакали про щось вже відоме і все на тому. І це найкращі з найкращих. Про найгірших і згадувати не будемо.

Тому і росте у геометричній прогресії кількість нових блогерів, експертів, фахівців та аналітиків по всіх соціальних мережах. Деякі з них справді дають потрібну і цікаву інформацію, але вона тоне у морі бруду та непотребу. І робота цих фахівців лишається непоміченою і не оплаченою.

Натомість будь-яку провладну особу підтримують і вона набирає величезної популярності, завдяки чому вона потім впливає на суспільну думку у потрібному руслі.

Але ж це не ЗМІ, не журналістика, не аналітика і не експертиза, а всього лише пропаганда та промивання мізків з насаджуванням потрібних тез. І потрібні вони саме владі та провладним структурам.

Тому, допоки у нас не з'являться незалежні ЗМІ, незалежні журналісти, незалежні експерти, незалежні аналітики, незалежні фахівці - ми приречені знов і знов вичищати бруд з власних голів та намагатись відрізнити правду від брехні. Тобто ми приречені жити у інформаційному полі, яке аж ніяк не відображає реальність та наші потреби і прагнення.

Анатолій ЯРОВЕД