Пост обережного оптимізму
Доброго ранку, україноботи. З вами Олександр Дедюхін і в мене для вас пост обережного оптимізму, бо я реаліст.
Коли спочатку на президентських виборах, а потім на виборах в Раду українська ідея зазнала нищівної поразки, багато хто впав у розпач, навіть у відчай, і розгублено сумували.
Пройшло півроку. Необмежена влада тріумвірату Коломойського – Зеленського – Богдана (нагадаю, що жоден тріумвірат в історії не був успішним) за цей час, могла б розгорнути нечувану реакцію та насправді знищіти всі надбання українців останніх 5-ти років. І вони хотіли це зробити. Наступ був розпочатий, але завдяки державницький позиції частини суспільства (згадаємо ветеранську ходу, акції «Ні капітуляції»), цей антиукраїнський тріумвірат, загальмував, та здивовано озирається навколо і, особливо солодка парочка Богдан – Зеленський, не дуже розуміє як себе поводити далі. Виявляється, що підтримка 73% пасивного населення, це зовсім не підтримка 25% активних громадян, які минулі роки рятували Україну від катастрофи. Колись 12 апостолів виявилися сильнішими за цілу Римську імперію, а тепер 25% виявляються міцнішими за 73% люмпеноподібної аморфної маси. Крім того, в нас є дуже сильний та авторитетний лідер справжньої опозиції до зеленої влади, та міцна і єдина фракція в Парламенті.
Мій оптимізм базується не тільки на емоційному ґрунті, але й на деяких тенденціях та фактах, котрі ми бачимо останнім часом.
Ну, по-перше, Зеленський почав нервувати, відчувати невпевненість, особливо це було помітно після візиту до США, а потім на сумнозвісній «прес-конференції», де ледь не половину часу голова президента несамовито брехала та викручувалася.
По-друге, нервові дії зекоманди виявилися в деяких безглуздих та абсолютно не виправданих арештах не стільки навіть прихильників Петра Порошенка, скільки тих, кого можна звинуватити в прихильності до минулої влади. Але ж ми знаємо, що бидлолохокторат очікує кримінальних справ зовсім не проти них, а проти самого Порошенка, але там нічого немає.
Більше того, коли Портнов в Панамі намагався звинуватити Петра Порошенка, місцеві слідчі швиденько розібралися зі справою, та відкрили провадження на… Портнова за наклеп. А вже ось в Україні, Управління спец розслідувань Генпрокуратури розглядає питання вручення підозри. Звісно, швидше за все, Богдан викрутиться, але сам факт надихає.
Та й у, здавало ся б у монолітній фракції слуг, все зовсім не райдужно. Скандали, непорозуміння, елементарна жадібність та невігластво вже полізли назовні. Чого тільки варта комедія у налоговому комітеті із взаємними звинуваченнями у корупції та подальшім задоволенням поліграфом. За свідченнями самих нардепов, багато хто намагається швиденько монетизувати своє депутатство, але Богдан у конвертах гроші дає не всім, от і готується «голодний бунт тамад та фотографів».
Ну і останнє. Коломойський. Здавалося б його позиція мала бути багатою та міцною. Але. Але є Лондонський суд, який по суті безстроково пролонгував судовий наказ про всесвітній арешт активів Коломойського. Це дуже добрий знак. Дата розгляду справи по суті вже визначена, після цього міжнародні суди мають роздягти бабулю до останньої нитки.
Так, до остаточної перемоги ще далеко, але тенденції, що намічаються, мені подобаються.
о. Олександр ДЕДЮХІН
Коли спочатку на президентських виборах, а потім на виборах в Раду українська ідея зазнала нищівної поразки, багато хто впав у розпач, навіть у відчай, і розгублено сумували.
Пройшло півроку. Необмежена влада тріумвірату Коломойського – Зеленського – Богдана (нагадаю, що жоден тріумвірат в історії не був успішним) за цей час, могла б розгорнути нечувану реакцію та насправді знищіти всі надбання українців останніх 5-ти років. І вони хотіли це зробити. Наступ був розпочатий, але завдяки державницький позиції частини суспільства (згадаємо ветеранську ходу, акції «Ні капітуляції»), цей антиукраїнський тріумвірат, загальмував, та здивовано озирається навколо і, особливо солодка парочка Богдан – Зеленський, не дуже розуміє як себе поводити далі. Виявляється, що підтримка 73% пасивного населення, це зовсім не підтримка 25% активних громадян, які минулі роки рятували Україну від катастрофи. Колись 12 апостолів виявилися сильнішими за цілу Римську імперію, а тепер 25% виявляються міцнішими за 73% люмпеноподібної аморфної маси. Крім того, в нас є дуже сильний та авторитетний лідер справжньої опозиції до зеленої влади, та міцна і єдина фракція в Парламенті.
Мій оптимізм базується не тільки на емоційному ґрунті, але й на деяких тенденціях та фактах, котрі ми бачимо останнім часом.
Ну, по-перше, Зеленський почав нервувати, відчувати невпевненість, особливо це було помітно після візиту до США, а потім на сумнозвісній «прес-конференції», де ледь не половину часу голова президента несамовито брехала та викручувалася.
По-друге, нервові дії зекоманди виявилися в деяких безглуздих та абсолютно не виправданих арештах не стільки навіть прихильників Петра Порошенка, скільки тих, кого можна звинуватити в прихильності до минулої влади. Але ж ми знаємо, що бидлолохокторат очікує кримінальних справ зовсім не проти них, а проти самого Порошенка, але там нічого немає.
Більше того, коли Портнов в Панамі намагався звинуватити Петра Порошенка, місцеві слідчі швиденько розібралися зі справою, та відкрили провадження на… Портнова за наклеп. А вже ось в Україні, Управління спец розслідувань Генпрокуратури розглядає питання вручення підозри. Звісно, швидше за все, Богдан викрутиться, але сам факт надихає.
Та й у, здавало ся б у монолітній фракції слуг, все зовсім не райдужно. Скандали, непорозуміння, елементарна жадібність та невігластво вже полізли назовні. Чого тільки варта комедія у налоговому комітеті із взаємними звинуваченнями у корупції та подальшім задоволенням поліграфом. За свідченнями самих нардепов, багато хто намагається швиденько монетизувати своє депутатство, але Богдан у конвертах гроші дає не всім, от і готується «голодний бунт тамад та фотографів».
Ну і останнє. Коломойський. Здавалося б його позиція мала бути багатою та міцною. Але. Але є Лондонський суд, який по суті безстроково пролонгував судовий наказ про всесвітній арешт активів Коломойського. Це дуже добрий знак. Дата розгляду справи по суті вже визначена, після цього міжнародні суди мають роздягти бабулю до останньої нитки.
Так, до остаточної перемоги ще далеко, але тенденції, що намічаються, мені подобаються.
о. Олександр ДЕДЮХІН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |