Пост гніву
Війна - це максимальна концентрація усіх ресурсів. У нашому випадку - ресурсів російської імперії проти ресурсів української нації.
Якщо використовувати спортивну термінологію - гра двох команд. Як змаг «Динамо» і «Спартака». Може, комусь здається, що у нас проблеми з тренером чи капітаном; лівий крайній не вивозить, а нападник не в формі. Але команда зараз така. Іншої не буде. І думати варто про одне - як «винести» противника. А розбірки матчу будуть після фіналу, який переграватися не буде, тому програвати не можна.
Як не можна одночасно концентруватися на внутрішніх розборках і якісно бити ворога.
Дратує, що частина суспільства має час витрачати зайву енергію, сіючи розбрат і виконуючи функцію корисних ідіотів ворога. Вже ж маємо тисячолітній досвід, що губили не вороги, а внутрішні міжусобиці, «самі себе звоювали» - як писав Мазепа.
Не подобається влада і маєш зайву енергію, але з якихось причин не можеш її реалізовувати в посадках, - вали владу російську. Сій розбрат між російськими владцями, воєначальниками і плебсом.Реалізовуй українські, а не ворожі ІПСО.
Більше турбувати має ротація вояків на передку, а не генералів.Тим паче, коли бойові генерали «з полів», прийшовши в кабінети і на паркети, зрозуміють, що керують людьми, а не безіменними юнітами. Найкращими людьми: життя яких навіть в умовах війни - цінніше за посадки. Бо буде армія - буде й перемога .
Дивує, що необхідність мобілізації тих, кому дали можливість два роки відпочити, заміняють ідеєю демобілізації.
Війна триватиме доти, доки росія не зазнає поразки. Тому потрібна мобілізація всіх, щоб дати можливість ротувати фронтовиків і посилити оборонні спроможності. Мобілізація внутрішня. Персональна. Економічна. Фінансова.
У нас не має вибору бути чи не бути війні. Є лиш ілюзорний вибір: здатися і загинути, як раб, чи битися і перемогти.
Не підривайте віри в ЗСУ. Не творіть собі кумирів. Вірте в ЗСУ. Вояків. Командирів. Командувачів. Себе передусім.
Можете посилити військо - зробіть це. І припиніть, курва плачі. Бийтеся…
Юрій СИРОТЮК
Якщо використовувати спортивну термінологію - гра двох команд. Як змаг «Динамо» і «Спартака». Може, комусь здається, що у нас проблеми з тренером чи капітаном; лівий крайній не вивозить, а нападник не в формі. Але команда зараз така. Іншої не буде. І думати варто про одне - як «винести» противника. А розбірки матчу будуть після фіналу, який переграватися не буде, тому програвати не можна.
Як не можна одночасно концентруватися на внутрішніх розборках і якісно бити ворога.
Дратує, що частина суспільства має час витрачати зайву енергію, сіючи розбрат і виконуючи функцію корисних ідіотів ворога. Вже ж маємо тисячолітній досвід, що губили не вороги, а внутрішні міжусобиці, «самі себе звоювали» - як писав Мазепа.
Не подобається влада і маєш зайву енергію, але з якихось причин не можеш її реалізовувати в посадках, - вали владу російську. Сій розбрат між російськими владцями, воєначальниками і плебсом.Реалізовуй українські, а не ворожі ІПСО.
Більше турбувати має ротація вояків на передку, а не генералів.Тим паче, коли бойові генерали «з полів», прийшовши в кабінети і на паркети, зрозуміють, що керують людьми, а не безіменними юнітами. Найкращими людьми: життя яких навіть в умовах війни - цінніше за посадки. Бо буде армія - буде й перемога .
Дивує, що необхідність мобілізації тих, кому дали можливість два роки відпочити, заміняють ідеєю демобілізації.
Війна триватиме доти, доки росія не зазнає поразки. Тому потрібна мобілізація всіх, щоб дати можливість ротувати фронтовиків і посилити оборонні спроможності. Мобілізація внутрішня. Персональна. Економічна. Фінансова.
У нас не має вибору бути чи не бути війні. Є лиш ілюзорний вибір: здатися і загинути, як раб, чи битися і перемогти.
Не підривайте віри в ЗСУ. Не творіть собі кумирів. Вірте в ЗСУ. Вояків. Командирів. Командувачів. Себе передусім.
Можете посилити військо - зробіть це. І припиніть, курва плачі. Бийтеся…
Юрій СИРОТЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |