Помер син головнокомандувача УПА
Помер Юрій Шухевич – Герой України, багаторічний політв'язень та син командувача УПА Романа Шухевича. Йому було 89 років.
Дружина Наталія підтвердила це львівському виданню NTA. Юрій Шухевич помер цієї ночі в Німеччині, де перебував на лікуванні.
З довідки у Вікіпедії.
Ю́рій-Богдан Рома́нович Шухе́вич (нар. 28 березня 1933, с. Оглядів, Львівське воєводство, Друга Польська Республіка, нині Радехівського району Львівської області України — 22 листопада 2022, Німеччина) — український політичний діяч, народний депутат України VIII скликання, член Української Гельсінської Групи, активний дисидент, політичний в'язень у 1948—1956, 1956—1968, 1972—1988 роках, провів 28 років у в'язницях і таборах СРСР. Син командувача ОУН-УПА Романа Шухевича. Протягом 1990—1994 рр. був організатором і головою УНА-УНСО. У серпні 2006 року Президент України Віктор Ющенко надав Юрію Шухевичу звання Героя України (2006).
У 1946 році Юрія відлучили від матері і помістили в дитбудинок для дітей «ворогів народу» на Донбасі. Двічі тікав і добирався додому, де його знову хапали. З 1948 року над 15-річним Юрієм розпочався судовий процес і з настанням 16-річчя, Юрій Шухевич, засуджений радянським режимом (на підставі рішення спеціальної наради ОСО МВС СРСР в Москві) на 10 років у радянській тюрмі у Володимирі винятково за політичну діяльність його батька — Романа Шухевича.
У 1954 році, відбувши шість років тюремного ув'язнення (якщо не рахувати років дитбудинку), він підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак знову був заарештований за протестом Генерального Прокурора СРСР: «Ю. Шухевича звільняти не можна, позаяк він син ліквідованого зрадника й посіпаки фашистів Р. Шухевича».
У 1958 році, після закінчення 10-річного терміну ув'язнення, ОСО МВС СРСР повторно засудило на нові 10 років у невільничих таборах суворого режиму на основі «тюремної справи», використавши за «свідків» провокаторів і тюремних наглядачів. Справу Юрія Шухевича вів майор Львівського управління КДБ Євстафій Гальський, більш відомий як автор (під псевдонімом Клим Дмитрук) ідеологічно — пропагандистських робіт, які були спрямовані проти українського визвольного руху та греко — католицької церкви
У серпні 1968 року Шухевич був звільнений і через заборону жити в Україні поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером. У березні 1972 року з посиленням авторитарного режиму в СРСР був заарештований втретє і засуджений на 9 років ув'язнення і 5 років заслання. Після короткочасного перебування в мордовських концтаборах Шухевич був заарештований в ув'язненні вчетверте і засуджений у 1973 році на 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання. До 1978 року перебував у Владимирській тюрмі, звідки був спрямований до Чистопільської тюрми.
Шухевич брав активну участь у кампаніях за надання ув'язненим статусу політв'язня, домагався права на виїзд із СРСР і став членом Української Гельсінської Групи. У березні 1982 року Шухевич був висланий на заслання в Тюменську область.
У 1988 році (55 років) закінчився термін заслання у Сибір. Після повної втрати зору в радянських тюрмах потрапив у будинок для інвалідів.
У 1990 році (57 років) отримав дозвіл повернутись в Україну.
Після проголошення Незалежності України у 1991 році, Юрій Шухевич на запрошення світових правозахисних організацій та української діаспори відвідав країни Західної Європи, США, Канаду і поселився в Україні.
Дружина Наталія підтвердила це львівському виданню NTA. Юрій Шухевич помер цієї ночі в Німеччині, де перебував на лікуванні.
З довідки у Вікіпедії.
Ю́рій-Богдан Рома́нович Шухе́вич (нар. 28 березня 1933, с. Оглядів, Львівське воєводство, Друга Польська Республіка, нині Радехівського району Львівської області України — 22 листопада 2022, Німеччина) — український політичний діяч, народний депутат України VIII скликання, член Української Гельсінської Групи, активний дисидент, політичний в'язень у 1948—1956, 1956—1968, 1972—1988 роках, провів 28 років у в'язницях і таборах СРСР. Син командувача ОУН-УПА Романа Шухевича. Протягом 1990—1994 рр. був організатором і головою УНА-УНСО. У серпні 2006 року Президент України Віктор Ющенко надав Юрію Шухевичу звання Героя України (2006).
У 1946 році Юрія відлучили від матері і помістили в дитбудинок для дітей «ворогів народу» на Донбасі. Двічі тікав і добирався додому, де його знову хапали. З 1948 року над 15-річним Юрієм розпочався судовий процес і з настанням 16-річчя, Юрій Шухевич, засуджений радянським режимом (на підставі рішення спеціальної наради ОСО МВС СРСР в Москві) на 10 років у радянській тюрмі у Володимирі винятково за політичну діяльність його батька — Романа Шухевича.
У 1954 році, відбувши шість років тюремного ув'язнення (якщо не рахувати років дитбудинку), він підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак знову був заарештований за протестом Генерального Прокурора СРСР: «Ю. Шухевича звільняти не можна, позаяк він син ліквідованого зрадника й посіпаки фашистів Р. Шухевича».
У 1958 році, після закінчення 10-річного терміну ув'язнення, ОСО МВС СРСР повторно засудило на нові 10 років у невільничих таборах суворого режиму на основі «тюремної справи», використавши за «свідків» провокаторів і тюремних наглядачів. Справу Юрія Шухевича вів майор Львівського управління КДБ Євстафій Гальський, більш відомий як автор (під псевдонімом Клим Дмитрук) ідеологічно — пропагандистських робіт, які були спрямовані проти українського визвольного руху та греко — католицької церкви
У серпні 1968 року Шухевич був звільнений і через заборону жити в Україні поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером. У березні 1972 року з посиленням авторитарного режиму в СРСР був заарештований втретє і засуджений на 9 років ув'язнення і 5 років заслання. Після короткочасного перебування в мордовських концтаборах Шухевич був заарештований в ув'язненні вчетверте і засуджений у 1973 році на 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання. До 1978 року перебував у Владимирській тюрмі, звідки був спрямований до Чистопільської тюрми.
Шухевич брав активну участь у кампаніях за надання ув'язненим статусу політв'язня, домагався права на виїзд із СРСР і став членом Української Гельсінської Групи. У березні 1982 року Шухевич був висланий на заслання в Тюменську область.
У 1988 році (55 років) закінчився термін заслання у Сибір. Після повної втрати зору в радянських тюрмах потрапив у будинок для інвалідів.
У 1990 році (57 років) отримав дозвіл повернутись в Україну.
Після проголошення Незалежності України у 1991 році, Юрій Шухевич на запрошення світових правозахисних організацій та української діаспори відвідав країни Західної Європи, США, Канаду і поселився в Україні.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |