Покоління 50+

Олдскульний гарт, або чому покоління 50+ виживе в апокаліпсисі і буде тихенько смажити яєшню на сніданок... а не ваше цифрове оце всьо...

Дивлюся я на сучасні «нагадування» в айфонах, і мені стає трішки смішно. Ви кажете, що у вас стрес через 150 сповіщень у телеграмі? Серйозно?

Справжній high-level менеджмент — це коли ти приходиш зі школи, а на шматку вчорашньої газети (між некрологом і прогнозом погоди) кульковою ручкою, що маже, написано доленосне: «Суп на плиті. Котлети в холодильнику. Винеси відро. Буду пізно».

Це був наш перший Slack і Trello в одному флаконі. І спробуй тільки не «заапрувити» це завдання — повідомлення про «факап» прилітало ввечері миттєво, і воно було відчутним фізично.

Наші «тренування» включали:
Гастрономічний квест: Ми не знали, що таке мікрохвильовка. Розігріти макарони — це ціла спецоперація з чавунною сковорідкою, вогнем і ризиком зробити з вечері вугілля. Ми винайшли «slow food» ще до того, як це стало мейнстримом.

Медіа-планування: Програма телебачення на тиждень була святинею. Ми підкреслювали червоним олівцем «Кінопанораму» чи фільм у неділю так, ніби це графік запуску ракети на Марс. Пропустив початок о 19:15? Все, чекай наступного року. Ніяких «перемотати» чи «дивитися в записі». Жорсткий дедлайн, дитинко!

Шерінг-економіка: Журнал «Всесвіт» чи «Навколо світу» зачитувався до стану молекул. Коли ти був 38-м у черзі на прочитання, папір на дотик нагадував шовк, а коментарі на берегах від попередніх читачів були цінніші за сам текст.

Результат?
Сьогодні ці люди — взірець зібраності. Поки молодь шукає «ресурс» і «потоковий стан», покоління 50+ просто встає і робить. Бо в них у підсвідомості досі горить той синій вогник газової конфорки й висить записка на газеті «Правда».

Ми не були офлайн — ми були в реальному часі. І цей гарт не проп’єш і в хмару не завантажиш.

P.S. Якщо ви бачите людину, яка пам’ятає напам’ять розклад електричок за 1988 рік — знайте, перед вами титан тайм-менеджменту. Шанобливо вклоніться.

Анатолій ЯРОВЕД