Похорони Навального

Просто думки.
В Москві проводжали Алєксєя Навального. Дуже багато людей, треба віддати належне. Хоча відспівування було в маленькій церкві, кладовище десь на околиці. Багато ментів і омону. Провідні ЗМІ світу, деякі посли, з російської опозиційної еліти тільки Ройзман. Люди скандують навіть "путін вбивця" і "ні війні"... І я розумію, як їм це важливо - бути зараз разом, подивитися на однодумців, побути серед "своїх"... Дружина Навального Юлія написала дуже зворушливого листа. До мами Алєксєя підходять і дякують за сина...
Це так добре, що вони є, всі ці люди.

Але вчора у подружки нашої семирічної Аліси вбили тата, танкиста, неподалік Авдіївки. І я не можу не думати - а що всі ці хороші люди зробили, щоб цього не сталося?... Щоб наші діти не ховали татусів, наші жінки не прощались навік з коханими?...

Я маю друзів там, які допомагають політзекам і нашим українцям, яких примусово вивезли до росії, повертатися додому. Тихо роблять те, що можуть, не декларують, бо там це смертельно небезпечно. Знаю про одиночні пікети і інші форми самотнього протесту, за які люди втрачають свободу і здоров'я. Але - ось, дивіться, їх же багато, виявляється. Пам'ятаєте наше гасло "Разом - сила"? Чому там не так? Вони же розійдуться по домівках, а потім до когось прийдуть "чекісти", бо камери все фіксують, і знову кожен буде наодинці зі своєю бідою... Врешті решт, ця акція - такий самий нуль, пшик, як і ті акції, що були до того, далі - все та ж порожнеча. І це не акція протесту, ні. Це демонстрація позиції, це інше. Щось не складається з протестами у росіян. Нема на кого нам там покладатися... Найкращі з них вже тут і воюють за нас.
Ну а нам своє робити.

Наталія МАР'ЇНА