Погляд з Кладьківки
Намагався на відпочинку відмовитися від усіх благ цивілізації. Треба хоч трохи відпочити. Проте… Як без новин? Що там на «великій землі» діється? Для цієї мети маю китайський приймач – «KIPO». Дешевий, з цифровою шкалою і досить чутливий. В будиночку під ліву руку, від мережі, а на пляжі (берег Десни) – в тенті, від батарей. Багато років тільки для деснянського відпочинку й використовую.
Цього року увімкнув, як зазвичай, послухати першу українську програму – нема. Мо’ частоту станції забув? На цей випадок, біля ліжка, прямо на стінці колись записав частоти першої програми радіо, «Променя», третьої програми… Нема на тих частотах станцій! Або інші працюють, або пусто. Маючи час, вручну і уважно «просканував» УКХ та FM діапазони. Звичних українських державних радіостанцій не виявилося. Трохи щось було пробивалося, ледве зрозумів – канал «Культура». У минулі роки, на цей самий приймач з тією самою антеною всі вказані українські станції були, а тепер – нема. Це що, «контрпропаганда» по-укранськи? В гібридній війні?
А що є? Є десятки розважальних комерційних станцій. У нашій прикордонній області (хоч Кладьківка не так вже й близько до кордону) звучить російська, з підкреслено кацапським акцентом, мова, російська попса. Розважальна безтурботна тематика з мінімумом явно дозованих новин (ID-паспорти, пенсії, погода). Війна не згадується, наче її не було і нема. Абсолютно точно, як це робить Росія. Назви тих станцій нема сенсу перераховувати – їх усі добре знають.
Найгучніша і домінуюча станція “Retro FM”. Судячи з рекламних адрес транслюється з Чернігова. Намагається дотримуватися мовної квоти. Виходить така собі двомовна каша. При цьому і диктори і слухачі чудово розуміють українську, але як же без «великого и могучего»? Тому він домінує… По дикторам відчувається, що для них нема ніякої проблеми повністю перейти на українську. Але вони цього не роблять. Більш того, переходячи на українську, вони інтонацією, акцентом демонструють, що вони це роблять вимушено. Так немов у них за спиною хтось заніс меч і ще одне українське слово, і меч опуститься. Меншовартість. Раби із власної волі. Така, чи приблизно така картина і з роботою інших станцій.
Щодо пісенного контенту. Квоти мо й дотримуються. Але як? Україномовні пісні звучать маловідомі. І я впевнився, що це робиться свідомо. Треба українське – слухайте! А воно добирається якесь недолуге й придуркувате. Відверто створює враження про дебіла з мовними вадами, який щось лепече мовою схожою на українську. І щоразу після такого «шедевру» звучить бездоганний російськомовний шлягер. Мовляв, слухай слухаче, порівнюй… Це у той час, коли в Україні сотні чудових сучасних і популярних пісень і співаків. Один Вадим Крищенко скільки написав і які збирає зали! Маємо золотий фонд української естради! ( http://www.uaestrada.org/spivaki ). Та тільки з пісень цього фонду можна мати 24-годинні блоки! Причому, там далеко не всі. Нема, наприклад, Світлани Весни, Олега Вінника – що теж є однією із незрозумілих таємниць, але про це іншим разом. Словом пісень повно, як казала моя бабця! Так ні, транслюють якусь маловідому погань! Не розуміють? Розуміють. Отже виконують чиєсь завдання?
Ще одне спостереження. Скільки можна знущатись з української мови, пісні? Ви подивіться що відбувалося від часу розпаду Радянського Союзу. Якщо у 70-ті українська пісня і групи домінували на всесоюзній естраді (Ротару, Мареничі, «Смерічка», «Водограй», «Кобза» і т. д.), то їм на зміну прийшло гуняво-шепеляво-дебільне горлання. Воно подобалося московському невибагливому глядачеві. Воно збирає величезні зали, стадіони і певне дає добрячу виручку. Бо москалеві, який незлюбив Україну за її незалежний вибір, став подобатися образ недолугого, напівдебільного українця. З’явився естрадний попит саме на такого українця. Чекати довго не довелося. Нажаль ми завжди мали і маємо нині вертку братву для якої гроші не пахнуть. Тепер цю щербату українську естраду продовжують транслювати «наші» FM станції. Начебто і маємо Мінкульт і художні ради. Чим вони займаються?
А тим часом у прикордонній із «великою сусідкою» області радіомовний етер заповнений контентом окупантів. Колосальні кошти виділяються на протистояння «братній навалі» у цій гібридній війні. А хтось так собі стиха дає команду на вимкнення трансляції програм українського радіо… «Зачищає» етер від української присутності. І нічого.
Василь КИЯНИЦЯ
Цього року увімкнув, як зазвичай, послухати першу українську програму – нема. Мо’ частоту станції забув? На цей випадок, біля ліжка, прямо на стінці колись записав частоти першої програми радіо, «Променя», третьої програми… Нема на тих частотах станцій! Або інші працюють, або пусто. Маючи час, вручну і уважно «просканував» УКХ та FM діапазони. Звичних українських державних радіостанцій не виявилося. Трохи щось було пробивалося, ледве зрозумів – канал «Культура». У минулі роки, на цей самий приймач з тією самою антеною всі вказані українські станції були, а тепер – нема. Це що, «контрпропаганда» по-укранськи? В гібридній війні?
А що є? Є десятки розважальних комерційних станцій. У нашій прикордонній області (хоч Кладьківка не так вже й близько до кордону) звучить російська, з підкреслено кацапським акцентом, мова, російська попса. Розважальна безтурботна тематика з мінімумом явно дозованих новин (ID-паспорти, пенсії, погода). Війна не згадується, наче її не було і нема. Абсолютно точно, як це робить Росія. Назви тих станцій нема сенсу перераховувати – їх усі добре знають.
Найгучніша і домінуюча станція “Retro FM”. Судячи з рекламних адрес транслюється з Чернігова. Намагається дотримуватися мовної квоти. Виходить така собі двомовна каша. При цьому і диктори і слухачі чудово розуміють українську, але як же без «великого и могучего»? Тому він домінує… По дикторам відчувається, що для них нема ніякої проблеми повністю перейти на українську. Але вони цього не роблять. Більш того, переходячи на українську, вони інтонацією, акцентом демонструють, що вони це роблять вимушено. Так немов у них за спиною хтось заніс меч і ще одне українське слово, і меч опуститься. Меншовартість. Раби із власної волі. Така, чи приблизно така картина і з роботою інших станцій.
Щодо пісенного контенту. Квоти мо й дотримуються. Але як? Україномовні пісні звучать маловідомі. І я впевнився, що це робиться свідомо. Треба українське – слухайте! А воно добирається якесь недолуге й придуркувате. Відверто створює враження про дебіла з мовними вадами, який щось лепече мовою схожою на українську. І щоразу після такого «шедевру» звучить бездоганний російськомовний шлягер. Мовляв, слухай слухаче, порівнюй… Це у той час, коли в Україні сотні чудових сучасних і популярних пісень і співаків. Один Вадим Крищенко скільки написав і які збирає зали! Маємо золотий фонд української естради! ( http://www.uaestrada.org/spivaki ). Та тільки з пісень цього фонду можна мати 24-годинні блоки! Причому, там далеко не всі. Нема, наприклад, Світлани Весни, Олега Вінника – що теж є однією із незрозумілих таємниць, але про це іншим разом. Словом пісень повно, як казала моя бабця! Так ні, транслюють якусь маловідому погань! Не розуміють? Розуміють. Отже виконують чиєсь завдання?
Ще одне спостереження. Скільки можна знущатись з української мови, пісні? Ви подивіться що відбувалося від часу розпаду Радянського Союзу. Якщо у 70-ті українська пісня і групи домінували на всесоюзній естраді (Ротару, Мареничі, «Смерічка», «Водограй», «Кобза» і т. д.), то їм на зміну прийшло гуняво-шепеляво-дебільне горлання. Воно подобалося московському невибагливому глядачеві. Воно збирає величезні зали, стадіони і певне дає добрячу виручку. Бо москалеві, який незлюбив Україну за її незалежний вибір, став подобатися образ недолугого, напівдебільного українця. З’явився естрадний попит саме на такого українця. Чекати довго не довелося. Нажаль ми завжди мали і маємо нині вертку братву для якої гроші не пахнуть. Тепер цю щербату українську естраду продовжують транслювати «наші» FM станції. Начебто і маємо Мінкульт і художні ради. Чим вони займаються?
А тим часом у прикордонній із «великою сусідкою» області радіомовний етер заповнений контентом окупантів. Колосальні кошти виділяються на протистояння «братній навалі» у цій гібридній війні. А хтось так собі стиха дає команду на вимкнення трансляції програм українського радіо… «Зачищає» етер від української присутності. І нічого.
Василь КИЯНИЦЯ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |