Почув бандуру і переїхав з Одеси в село

Звістка про те, що в село на постійне місце проживання переїхала молода родина, викликала ажіотаж серед місцевих жителів: вони дивувалися, чому Вадим та Олена Мальцеви свідомо поміняли гамірливу атмосферу мальовничої Одеси на патріархальну тишу присеймівського села?

Були на це у подружжя вагомі причини. Як сказав голова родини, чорноморське узбережжя вони покинули, щоб бути ближче до землі, відчути дух предків.

Разом із батьками переїхав жити в село і син Ярослав. Хлопець швидко освоївся у новій місцевості, познайомився з ровесниками і став своїм не тільки в селі, а й у Новомлинівській школі. У особі Ярослава навчальний заклад отримав не тільки ще одного здібного учня, а й унікального музиканта, бо найбільше захоплення Ярослава – бандура.

Інструмент, що зачаровує…

Напевне, не думали батьки, що чергова родинна прогулянка Приморським бульваром стане переломним етапом у життя їхнього шестирічного сина. Вуличний бандурист просто заворожив дитину. Ярослав не хотів нікуди йти, а тільки слухав, як із-під вправних пальців музиканта линуть неповторні звуки.

– Після цього син зробив остаточний вибір на користь народного інструменту. Ми записали його в музичну школу і разом з ним захопилися історією цього унікального інструменту й українського кобзарства, – каже батько. – Попередній підсумок цього захоплення – повна папка грамот і дипломів лауреата міжнародних і всеукраїнських конкурсів та фестивалів.
Із бандурою хлопець об’їздив мало не всю Україну. Юний музикант, зокрема, був нагороджений відзнакою за спеціальний інструментально-мистецький виступ на престижному Міжнародному фестивалі юних талантів «Рекітське Сузір’я-2014».

– Цю перемогу син присвятив 220-річчю Одеси, – із гордістю кажуть батьки.
Хлопець не збирається зупинятися на досягнутому. Участь в фестивалях хоч і важливий, але вже пройдений етап. А для розвитку здібностей потрібно кожну вільну хвилину присвячувати вдосконаленню гри.

…і лікує

Кілька років тому родина Мальцевих вирішила зробити подарунок пораненим бійцям АТО, котрі лікувалися в Одеському військовому госпіталі. Одна з палат стала концертним залом. У цілковитій тиші юний музикант натхненно виконав знаменитий «Запорізький марш» Євгена Адамцевича.

Звуки бандури зупиняли навіть лікарів, котрі проходили коридором. Усім хотілося почути, як грає та співає хлопець. І кожен номер юного бандуриста супроводжувався оплесками. На прощання кожному захисникові Ярослав подарував листівочку із зображенням запорізьких козаків, котрі їдуть на конях, а один із них грає на бандурі. Гарним почерком хлопчина підписав: «Дякую за те, що ви є. Бажаю здоров’я і сили. Бандурист Ярослав. Одеса».
Олена Мальцева приготувала нашим воїнам українські деруни зі сметаною.
– Дуже хотілося створити їм домашню атмосферу, – каже жінка.

«Коли ти – частина культури»

Переїхавши в Кербутівку, Ярослав Мальцев не полишив занять музикою. Нині він навчається під керівництвом досвідченого педагога Наталії Іванівни Тищенко в Бахмацькій школі мистецтв імені Андрія Розумовського. На заняття хлопця після уроків у школі відвозить батько.
Досить часто Ярослава можна побачити на різноманітних патріотичних заходах. Так, торік він виступав на Покровському ярмарку в Борзні, цього літа на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку в Бахмачі та козацькому святі в Батурині. Талантом юного бандуриста був вражений навіть міністр культури Євген Нищук.
Та й у Кербутівському будинку культури вже не на одному концерті самодільних артистів дзвеніли 56 чарівних струн бандури. І віриться, що Ярослав подарує кербутівцям ще не одну пісню під супровід свого улюбленого інструменту.

Андрій ДОНЧЕНКО
Чернігівська область.
Фото автора."Голос України"