Після побиття ТЦК у Львові

Безумовна відповідальність за мобілізацію лежить на двох суб'єктах.

1. Президент України
Який вже кілька років готується до виборів, а не до війни. Думає про вибори, а не про перемогу. Хоча виборів щоразу так і не було. І знову не буде. А коли будуть, то все одно його не оберуть: військові не пробачать помилок, ухилянти не пробачать свого страху. І ті, й інші матимуть своїх кандидатів на виборах і голосуватимуть за них. Замість увійти в історію президентом Перемоги, він увійде як той, що відстав від потяга. Але не все ще втрачено.

2. Пересічний громадянин
Який досі не може усвідомити, що перемога не гарантована, а поразка дуже ймовірна. Що ймовірність вижити на своїй землі в лавах Сил оборони України набагато більша, ніж ймовірність вижити в лавах російської армії, штурмуючи Варшаву під триколором після падіння України. Але і тут не все втрачено.
Тому що восени росія проведе масову мобілізацію. Це один із двох найбільш імовірних сценаріїв. І тоді Україні доведеться відповідати тим самим.

Всі ті управлінські рішення, які роками відкладалися, доведеться ухвалювати під тиском нагальної необхідності.

А зараз треба дві речі:
1. Чітка публічна політична позиція президента і всіх ключових політиків та посадовців.
2. Швидке якісне розслідування і відповідальність по закону.
Все решта веде нас в пекло.

Валерій ПЕКАР