Підвезли військового...

Підвезли з дітьми військового. Такий суворий дядько. Руда борода і весь такий войовничий. Ми саме проїздили зупинку на трасі, де він стояв. Спитала чи підвезти, каже якщо можна хоча б до Бородянки. Я секунду думала, кажу давайте, хоча нам геть не в ту сторону. Їхали плюс/мінус 30 км. Він сів назад до дітей, бо переднє місце у мене забите торбами з супермаркету

Ну їхати є що, то ж почали говорити. Дуже говіркий і веселий виявився. Почав свою боротьбу з Майдану. Був в Білому молоті, на війну пішов добровольцем в складі Айдару в 2014 році. Про Щастя говорили багато. Казала, що мій чоловік в 2014 році часто там бував і про поварів дівчат згадували, що в них постійно було смачно.

Потім говорили про лютий 2022 рік. Розповів як родину вивіз в Катюжанку, не подумавши. Говорили про різні ситуації на Майдані. Про війну і про боротьбу з часів Помаранчевої революції. Була цікава і гарна розмова. Сказав, що контузії за всі 12 років війни має багато. Видно по вимові, трішки довго вимовляє слова. І одне око, як на мене, протез. Не можу точно сказати, бо за кермом не видно. Але Святик теж помітив і спитав потім в мене що це з оком у військового? В кінці, коли ми привезли його до пункту призначення, він спитав «скільки з мене?». Соломія побачивши, що я аж замовчала, бо я дійсно не подумала, що після нашої гарної розмови, він подумає, що я з нього візьму гроші, спитала в нього:
- А чому військові думають, що мама везе їх за гроші? Ви ж нас захищаєте! Ідіть з Богом! (Де вона почула цей вираз? 😅)

Він сто разів дякував. А, коли я розвернулася, щоб їхати назад, то стояв і махав нам на прощання.
Такий гарний момент сьогодні був і цікава розмова

Юлія СМІРНОВА