Підвал

Це підвал мого будинку.

Підвал за майже два роки, на жаль, став для нас майже символом існування під час війни. Притулок під домом, який став домом. Місце сумісного зближення від страху.

Тут жили, спали, їли, справляли свята, дні народження, спілкувались, сперечались, обговорювали останні новини. Тут молилися, тут плакали, тут підтримували один одного.

Підвал став своєрідним храмом. Намоленим роками місцем. Майже святим.

Тому не дивно, що за звичкою, люди справляють свої свята та якісь святкові події саме тут. Ось зараз зустрічають сусіда, що повернувся з Німеччини.

Дивна країна.
Дивні люді.
Як це не любити?

Юрій ВЄТКІН