Підтирачі
Дуже скоро забудеться страшно некультурна, але напевно прийнятна в якомусь світі поведінка американського рок-музиканта. Бач йому заманулося підтерти відхожу частину спітнілого тіла чужим державним прапором, як шматою! Поговорили, наївно здивувалися слабкою реакцією нашої влади. Розуміюче констатували байдужість публіки і для годиться махнули рукою в бік тих, кому і при владі українські символи чужі.
А декому і досі перед очима поплатні мітингові поденники, пікнікуючі у парках, підмостивши синьо-жовте полотно під сідалище. І хохлоподібний мент, що сплюнувши, відрікся «гаваріть та телячьєй мовє», і улюлюкання: «Фашист! Фашист! Фашист!» у відповідь на захист символу держави. Так, державна мова – теж символ.
Символ – це сакральна ознака, за якою державу впізнає світ. Мова, Стяг і Герб, Славень… Францію впізнаємо по мові і «прононсу», Марсельєзі, а вже потім за кольором прапора. Польщу теж за мовою, гімном і прапором.
Буває, що герб і прапор «покращують» запозиченнями чи прикрашають мутованими птахами. Зазвичай це буває з гіршими імперіями, але мова і співаний цією мовою духовний славень – завжди є символами оригінальними! Отже, символи України – це не лише прапор і тризуб, а ще й державна мова. Не можна шанувати прапор, не сприймаючи славня чи ігноруючи державну мову.
Усе це треба поважати на рівні громадянського рефлексу. Стовідсотково всі не будуть це любити, але рефлекс самозбереження каже - треба шанувати хоча б користі ради, щоб і нас шанували інші держави й народи, не визискували як останнє бидло світу. Хоча б користі ради, адже про любов простолюду і владоможців до українських символів говорити без валідолу неможливо.
Серед нас, побожного і духовного народу, чомусь занадто багато ницих, відкритих і прихованих підтирачів символами своєї держави. Вони ходять між нами, не відчуваючи найменшої провини. Бува й керують нами, нас повчають, судять, розважають, пишуть нам закони. Чимало з них навчають нашу молодь і з часом слабне віра в ровесників відновлення держави. На теле-шоу, політ-шоу і нерідко так знічев’я для розваги телезомбі та щось занадто часто виймає українську душу для наруги розпашілий підтирач . розпашілий підтирач. Ми не помічаємо, бо звикли.
Ми толерантні чи байдужі , чи боїмось нахабності хуцпи. А молодим лишається одне – нервовий сміх під пиво і попсу. Ми, що ходили і ходили з прапорами, ми мовчимо реально, хоч кричимо в слабких , беззубих товариствах! Що нам якийсь крутий прикол заморського шаленця попсо-року? Не знаємо як жити серед сотень своїх підтирачів і тих, хто їх боїться зачепити. Хтось сподівається, що звикнемось, принижено працюючи за мінімум прожитку, грубіючи душею від рубців образи.
Ми ж інколи з державною ховаємось заради чужомовного гостинця чи удачі. Ми символи тримаємо несміло і під оклики : «фашісти!!!» наших «дискутантів». Мовляв, ми різні всі і символи в такій дискусії змагатися повинні. Якийсь із символів демократично переможе...
Хтось розуміюче кивне і заспіває «катеринку» про вавилонський збір народу України. А в решти душу виверне на глум підтирачів задастих, повноважних і мовчки затамуємо отой клубок гадючий у горлі, з жалями протестуючи в кухні та дулею в кишені, як завжди. Чи може ні?
м. Івано-Франківськ. Володимир ФЕРЕНЦ
| Читайте також |
| Коментарі (4) |
|
| |
