Перестаньте стріляти в спину!

Поет Борис Олійник, ще будучи народним депутатом, сказав:» Це був найвищий здобуток команди Ющенка, що вона вивела людей на Майдан, як фактор життя. Народ відчув свою відповідальність… За кілька днів до повної перемоги майдану за чиєюсь вказівкою з центру далеко за межами суверенної, демократичної і правової держави була дана команда оточити майбутнього Президента тими, хто йому стріляв у спину…, і вони одразу оточили його й усе замазали, а ми ж було піднялись на таку височінь, стали ладними не лише в Європі, а й в усьому світі».

І там же:» Я взагалі дивуюся як це спецслужби світу допустили, щоб на чолі України став справжній українець! Його треба підтримувати…»

От і проаналізуємо як його «підтримували» Литвин, Кінах, Тимошенко, Зінченко, Грищенко, Піскун, Мартиненко, Видрін, Жванія, Тарасюк, Головатий, Стретович, Каськів, Лаврінович, Томенко, Турчинов – всіх не перелічити.

…Розпався Радянський Союз В Україні без роботи опинилася ціла «армія» співробітників КДБ, я кими можна було укомплектувати понад двісті Верховних Ради ( а ще ж парт номенклатура, комсомольські функціонери).не думаю, що вони тягали «кравчучки», скоріше дери банили державне, займалися рекетом, захоплювали ринки, верховодили в правоохоронних органах, в податковій і на митниці. Тож було кому виконати наказ – «оточити».

Враховуючи уроки Майдану, «оточення» зманіпулювало список кандидатів на президентське крісло так, що «центр» улаштовували майже всі, крім Ющенка. Перед другим туром Віктор Андрійович поступив, як завжди, чесно і принципово – заявив, що буде голосувати проти всіх, бо він і Вона – «два чоботи пара». Вибори закінчились, «стрілянина в спину» не припинилась.

Стріляють політики і депутати, екс-(президенти, посли, дисиденти), радянські письменники і олігархи… Хочу звернути увагу на журналіста, історика Ігоря Лосєва, чиї статті щотижня друкуються в одній з кращих проукраїнських газет. Рік минув після президентських виборів , а Ігор при найменшій нагоді товче Ющенка – за різне, особливо за голосування проти всіх. Мені здалося, що він уже видихався, та де там – у грудні, в статті «Євразійський дім – 2» Лосєв знову докоряє Ющенку:» У тому й біда, що багато хто в оточенні екс-президента служив особисто Ющенку, а не Україні… До речі, Славік Шустер запросив в ефір Андрія Гонча рука, нині, як і раніше (в Ющенка), заступника голови Адміністрації президента». Автор підсумовує:» Виходить, що В.Януковичу його попередник миліший, ніж Ю.Тимошенко».

Та, мабуть, Гончарук, кваліфікований службовець, який потрібний обом президентам? А з Тимошенко Янукович тісно співпрацював чотири роки, коли очолювані ними найбільші блоки зухвало і синхронно голосували у Верховній Раді за все, що було проти Президента Ющенка. Мета досягнута і Тимошенко вже йому «не миліша». Стає непотрібна вона і «центру», як керований опозиціонер, бо незважаючи на намагання знову, як у 2001 році (після приходу в Росії до влади Путіна) зробити з неї «лук’янівського мученика», довіра людей стрімко падає, тож вона не може і надалі ефективно очолювати другий полюс протистояння, направленого на розкол України.

Спланована тим же «центром» остання бійка у Верховній Раді між регіоналами і тимошенківцями – ще не остання спроба добавити магнетизму в ці полюси, тож стрілянина в спину Ющенку триватиме…

До речі, Євген Сверстюк (письменник, філософ) писав:» Журналістика – широке поняття. Є журналістика, яка інформує про головне, яка будує. А є журналістика, яка пасеться, і вона може бути правдивою або лукавою».

Микола МИХНИК