Переможена злидарка чи переможна пані?

Чому саме зараз звідусіль почали лунати претензії до України. І що нам з ними робити?

Вся європейська, а в якійсь мірі й світова «політика» зараз твориться на полі бою в Україні.
Є дві можливі політичні іпостасі України: переможена злидарка і переможна поважна пані.

Традиційна політика світу, включно із політикою сусідів, базувалася на ставленні до України як до переможеної злидарки.. Так усім було зручно і комфортно. Хтось уявляв себе «адвокатом України» в ЄС. Хтось - «мудрим наставником». Хтось розглядав можливості шахрайнути - розвести на мʼякині - й урвати собі шмат…

Перемога України у війні цю парадигму цілком змінює.. Переможець диктує подальший порядок денний. Оскільки перемога є мірилом ефективності робочих процесів. Переможець, виходить, налаштував ці процеси найліпшим з можливих на цю мить чином. Отже, це вже не переможець має «відповідати» якимсь там прогнилим і неефективним критеріям з минулого. А сусіди мають «підтягуватися» до рівня переможця і починати відповідати його критеріям.. Якщо не хочуть впасти в конкурентній боротьбі з ним.

З такою Україною - переможною поважною пані - нікому не комфортно. Ніхто, окрім, певно, Лукашенка, не готовий отак зненацька змінити свої «політики» стосовно України. Тому, кожен намагається правдами і неправдами уярмити Україну кайданками попередньої - зручної й звичної всім - парадигми «переможеної злидарки». Щоб ми не мали часу й можливостей усвідомити, що ми вже живемо в иншій країні - країні Перемоги - оновитися і навчитися вправно керувати цим своїм новим «апаратом» - апаратом, який всім иншим диктує умови і сам визначає «політики», а не «відповідає» політикам інших акторів..

Ось для цього всі ці намагання примусити нас саме зараз до якихось поступок, взяти на себе якісь понаднормальні зобовʼязання, звинуватити нас у чомусь. Саме зараз, поки ми ще не усвідомили себе переможцями. Поки ще живемо (і ми, і наші власні поважні політикани) у звичній парадигмі злидарства і жебракування..

Оці всі сигнали - від Угорщини, Польщі, Словаччини, Болгарії - всі в одну мить - це одне із свідчень того, що шальки вагів уже зрушилися на нашу користь. Ми вже починаємо перемагати, і це всіх несказанно лякає.. Може, навіть, і когось із нас. Бо, мало хто серед нас розуміє, що робити з цією нашою Перемогою. Адже нас не вчили диктувати свої умови. Просити, погоджуватися, толерувати зловмисний чин инших стосовно нас, «приймати умови» - цього всього нас учили, а диктувати свою волю, ставити власні умови - ні…

Але гарному навчаєшся швидко. Тому свідчення - випадки з «ретрансляторами Лукашенка» і «поверненням орденів». Головне - не скидати темпів.
Не загубити Перемогу..

Сергій ШУМСЬКИЙ