Перехід москалів через Альпи

Московити святкують 220-ту річницю "переходу Суворова через Альпи", про яку в радянських школярів було головне запитання: навіщо він туди поперся? :) Якось нелогічно виходило: віроломний і напад не знати на кого за 13 років до віроломного нападу Наполеона на Росію.

Між тим, у поході заслуг у Суворова було цілих дві:

- по-перше, він був єдиним московитом у керівництві московитських армій (решту расейських полководців звали Віллем Дерфельден, Аренд Розенберг, Магнус Ребіндер. Були, правда, ще в керівництві армії московитів українець Милорадович і грузин Багратіон :).
- по-друге, у Суворова був писар, який умів писати велемовні, розцяцьковані дивовижними метафорами донесення царю.

Московити поперлися в Альпи, аби протидіяти ідеям свободи, поширюваним Францією, двома великими арміями, загальною кількістю 80 тисяч. Суворов ішов велетенським десантом з Італії. І от коли першу армію, що йшла через Австрію, французи вщент розгромили під Цюрихом (так що сам Суворов заволав: "Со времени дела при Пруте, при Государе Императоре Петре Великом, русские войска никогда не были в таком гибелью грозящем положении…"), звитяга Суворова звелася до якнайшвидшого улєпьотиванія. Причому єдиним боєм, який московити виграли під час цієї втечі, командував русскій палкаводєц з Німеччини з "русскім" іменем Аренд і знаковим прізвищем Розенберг. Треба сказати, відступали московити по справді крутих перевалах, якими, проте, досі швейцарські пастухи спокійно переганяють свої отари. Слід зазначити, що тоді не було зображених на лубкових московитських пропагандистських картинах льодовиків - просто тому, що вересень - місяць найменшого зледеніння в Альпах, хоча вище 3,5 кілометрів сніг лежить.

Коротше, для московитів вхід в Альпи був капєйка, вихід рупь. Але половину армії все ж врятували, це серйозно відрізнялося від спільного з англійцями десанту в Голандії, який приблизно тоді ж закінчився страшним розгромом і ганьбою. Це був час дитячого імперіалізму Московії, натхненної тим, як їй ловко вдалося розправитися з турками і Річчю Посполитою. Сеча, яка вдарила в голову Московщині, народжувала безумні ідеї. Приміром, Московщина витратила колосальні суми на відправку флоту для союзу з мозамбікськими піратами. Але зіткнення з арміями розвинених країн різко збило з московитів пиху. Приміром, московитський фельдмаршал Камєнскій, страшний тиран своїх кріпаків, незабаром після походу через Альпи уславився тим, що у 1806 році перед зустріччю з французькою армією в якості головнокомандувача вийшов перед вишикуваним московитським військом в "заячом тулупє" і промовив сакраментальну фразу: "Братци, спасайся кто может!"

Зацініть штиль тогочасних московитських звітів. Зі зведення Суворова царю Павлу Першому, якому незабаром його віддані офіцери проламають голову табакеркою:

"На каждом шагу в этом царстве ужаса зияющие пропасти представляли отверзтые и поглотить готовые гробы смерти… Там явилась зрению нашему гора Сен-Готард, этот величающийся колосс гор, ниже которых громоносные тучи и облака плавают, и другая, уподобляющаяся ей, Фогельсберг. Все опасности, все трудности были преодолены и, при такой борьбе со всеми стихиями, неприятель, согнездившийся в ущелинах и неприступных, выгоднейших местоположениях, не мог противостоять храбрости воинов, явившихся неожиданно на этом новом театре… ''

Отам унизу - швейцарські містечка Бруннен і Швіц, які московитам так і не вдалося захопити.

Олександр ПАЛІЙ