Перегони блощиць російської літератури

ФБ підсунув допис чотирирічної давності, який актуалізувався сьогодні у зву'язку з дискусіями про російську літетратуру у школі. Розвиток попереднього посту про Войновича. Я вирішив освіжити в пам'яті "Чонкіна" і думаю собі, що більше цього робити не буду. Не можу заперечити колишніх своїх вражень: це справді смішно,і є знущанням з совка. Але з висоти сьогодншінього дня я це перечитую, наче описання перегонів блощиць. Ну як можна сміятися з убогого і нещасного того життя? Воно ж блювотний рефлекс викликає.

Хтось намагався провести паралелі між Чонкіним і Швейком. Та ніякого порівняння. Швейк підприємливий чоловік з характером. А Чонкін просто не злий, але затурканий життям дядько.

Щоб зробити іньєкцію від совка, нам (а точніше - молодим українцям) треба, мабуть, дещо прочитати. Якісь ключові речі. Наприклад, "Архіпелаг Гулаг". "Сад Гетсиманський", Може, історично-публіцистичні твори Віктора Суворова, щоб зробити захист протидії совковому побєдобєсію. Можливо, щось про Другу світову, наприклад, Віктора Астафьєва. Щось іще. Може, ви нагадаєте?

А так на хріна нам читати про боротьбу між два на два дорівнює чотири і два на два може дорівнювати скільки хочеш? Себто про боротьбу звичайного злорового глузду з цілковитим ідіотизмом. Читаючи про це, ми втягуємося в совкову парадигму і відповідно в руцкій мір. А там - королівство навіть не кривих дзеркал, а гнилих дзеркал. Зараз подумав, що, можливо, навіть та сама "прогресивна" совєцька руская література виховувала совєцького чалавєка не менше, ніж одіозні совкові твори. Не наполягаю на останній тезі, але варто було б дослідити це. Може, завдяки і цій літературі ми маємо патерналізм у наших головах, коли мало не половина народу переконана, що їм всі навколо винні, що держава повинна втручатисяв усе і вирішувати усі наші проблеми.

Коротше, ну його на фіг ту совкову літературу, кіно і мистецтво. А разом і вєліую руцкую літєратуру. У світі багато іншонго цікавого створено. Краще на це інше орієнтуватися.

Юрій ЛУКАНОВ