Як полюбити шовініста?

Ну от хоч стріляй. Ну заважає мені дійсність не буди шовіністом па атнашенію к руцкім люд'ям. Є такий поет Александр Кабанов. Кажуть, що він класик руцкай літєратури в Українє.

Я читав його вірші. Зроблено майстерно. Але його метафоричність, як на мене, висмоктана з пальця.Розумію, що це смакове.

Колись мене пробило і я написав на нього пародію. Вона десь загубилася в нетрях ФБ. Читаю якось похвальбу на його адресу. Я в коментах запостив цю пародію. Автор посту каже: ну от як класно написано. Я підтакую. Але тут сам Кабанов з'являється і пояснює своєму фанату, що це пародія:)))

Так ось недавно наткнувся я на пост, де Кабанов топив за сталініста з Дніпра Бужанського, який совок інакше як Страна не називає. Так і пише з великої літери. Він балотувався від зелені і ніби пройшов до ВР. Загалом я вважаю, що інтелектуальні любителі совка мають найпотужніші мізки. Бо їм так доводиться їх викручувати, щоб довести, що совок то була цяця , що жодна інша вправа за своєю потужністю з цим не зрівняється.

Так от наткнувся я на Кабанова в якійсь хамській з його боку перепалці. Нагадую йому про любов до Сталіна. Він спершу гнівно заперечив. "Да шоб я Сталіна - да нікада в жізні". Бракувало тільки фрази "Зуб даю". Я Бужанського згадав і нагадав, що він топив за нього. І той раптом каже: "Я гаржусь єтім". А мені каже, що не дочекається, коли я по хуторах розповзуся.

Нічого поганого в хуторах не бачу, хоча народився і виріс я у Києві. Для руцкага баріна це , певне, є найбільшою зневагою обізвати когось хуторянином.

Так от скажіть мені: як я можу любити представників єтага народа, якщо навіть пает-класік вивляється хамовитим шовінюгою?

Юрій ЛУКАНОВ