"Пауза по Станіславському?"

Чи чергове - "Тише, тише, чтобы не спугнуть"?

Президент Зеленський вкотре ніби прокинувся і виступив з телезверненням, у якому по-перше, визнав концентрацію російських військ у прикордонних з Україною місцях дислокації, а по-друге, подякував західним партнерам за надання Україні відповідної розвідувальної інформації. І ніби не було перед цим тих десяти днів, протягом яких усі офіційні особи України включно з Офісом Президента, РНБО, Міністерством оборони, депутатами від Слуг народу - коли усі в один голос відпрацьовували методички і публічно заперечували цю інформацію, називали її "провокативною" і тому подібне. І от така новина! Виявляється, так усе ж це було правдою?! І знову влада вводила суспільство в оману і публічно брехала на усіх майданчиках?!

Відповідь на цю загадку може бути дуже проста. Саме на днях остаточно стало відомо, що нормандська зустріч на рівні міністрів закордонних справ не відбудеться через відмову Росії.

Тож тільки тепер на рівні Президента України суспільству підтвердили правду про перекидання російських військ ближче до території України і Білорусі. І знову проявилася тенденція - тоді, коли перед кожною офіційною зустріччю чи-то у Мінську, чи на рівні "нормандії" Путін нарощує напругу, щоб отримати перевагу з позиції сили, українська влада підгинає колінця і на півзігнутих ногах демонструє "готовність до діалогу", або публічно брешучи про реальну ситуацію, або підписуючи щось на кшталт "формули Штайнмайєра". Тобто, апріорі займає позицію слабкого.

А з приводу чергової брехні народу - то це вже не новина, а свідчення "системного підходу". Згадаймо справу "вагнерівців", коли півтора роки влада казала одне - що такої операції не було, а потім Президент Зеленський усіх своїх "злив" і заявив, що була ("хоч і не українська") і що це він особисто зателефонував Лукашенку з приводу тих найманців.

Що тут ще додати?
Та нічого!.

Сергій КОТ