Патріарх Філарет врозумляє вірних Московського патріархату
ЗВЕРНЕННЯ Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
до архієреїв, духовенства та вірних
Української Православної Церкви (Московського Патріархату)
Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри!
Цього року в день свята Торжества Православ’я звернутися до вас мене змушує серйозне занепокоєння реальною загрозою втрати Українською Православною Церквою (Московського Патріархату) своєї незалежності та самостійності в управлінні.
Хочу нагадати, що саме з моєї ініціативи Помісний і Архієрейський Собори Російської Православної Церкви у 1990 році надали Українській Православній Церкві статус незалежної і самостійної в управлінні. Тому мені не байдужа його нинішня доля.
На той час цей статус відповідав державному статусу України в складі СРСР. Коли ж наша країна стала незалежною, Помісний Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р. одноголосно підтримав необхідність автокефалії Української Церкви. Але, щоби зберегти владу над Україною, Московська патріархія та спецслужби організували переворот в керівництві УПЦ. Через так званий Харківський собор вони привели Українську Церкву до нинішнього стану розділення. І лише наявність в Україні Київського Патріархату досі стримувала Московську патріархію від повного відібрання від УПЦ (МП) прав незалежності.
Проте, коли в останні роки розпочалося зближення Київського Патріархату і УПЦ (МП), коли з’явилася реальна можливість подолання існуючого розділення та утворення в Україні єдиної Помісної Церкви, Московська патріархія вирішила відібрати права незалежності УПЦ (МП) в управлінні. Бо для РПЦ краще під своєю владою утримати хоча би частину Української Церкви, ніж остаточно втратити її всю.
Так Патріархія вже діяла у 1992 році щоби не допустити автокефалії УПЦ. Тоді руками групи сліпо відданих Москві архієреїв мене, як Предстоятеля УПЦ, було незаконно усунуто від керівництва, а в Статут УПЦ було внесено зміни, які допомогли «узаконити» беззаконня.
Нині історія повторюється, як і дійові особи – патріарх Кирил, митрополит Агафангел, позбавлений архієрейського сану Іонафан (Єлецькіх) та деякі інші.
Ми всі є свідками того, що користуючись хворобою митрополита Володимира (Сабодана) більшість членів Синоду УПЦ (МП) під керівництвом митрополита Агафангела вчинили ряд дій, спрямованих на узурпацію влади. Більше того – є всі підстави впевнено стверджувати, що за діями митрополита Агафангела і його співучасників стоїть Московська патріархія і особисто патріарх Кирил, кінцева мета яких – позбавити УПЦ (МП) статусу незалежної і самостійної в управлінні та знову фактично підпорядкувати її напряму Москві.
Яким чином планується це зробити? Шляхом внесення до Статуту УПЦ (МП) змін, якими би встановлювалося, що обрання, призначення і переміщення архієреїв УПЦ відбувається з благословення Московського Патріарха. У такий спосіб без формального скасування статусу УПЦ, як незалежної в управлінні, фактично цей статус буде скасовано.
Чому? Тому, що сутність незалежності й самостійності в управлінні якраз і полягає в тому, що УПЦ (МП) сама обирає кандидатів на єпископів, сама призначає їх на кафедри та переміщує їх – без прямого впливу на це Московського Патріарха. Якщо ж на обрання і призначення архієреїв УПЦ (МП) буде впливати Московський Патріарх – за якими б словами цей вплив не був схований, – це по суті означатиме, що саме за Москвою буде останнє слово у вирішенні кадрових питань в УПЦ (МП). І Москва буде висувати угодних собі осіб та відстороняти неугодних. В такому разі «незалежність в управлінні» УПЦ (МП) стане тим самим, чим була «незалежність» УРСР в складі СРСР.
Кожен неупереджений спостерігач може підтвердити, що нинішній Московський патріарх Кирил, як прихильник зосередження всієї церковної влади в своїх руках, від початку патріаршества прагне в той чи інший спосіб позбавити УПЦ (МП) незалежності в управлінні. Проте цим він не лише задовольняє свої амбіції, але й виконує волю російських політиків, які прагнуть повернення України під владу Кремля.
Всі можуть бачити, що сучасна російська влада прагне силою втягнути Україну в оновлену імперію. З цією метою вона застосовує різні засоби впливу – від непомірних цін на газ до заборони на ввезення окремих товарів. Застосовує вона і вплив Московського Патріархату на Україну. Не даремно ж під час недавньої зустрічі з патріархом Кирилом В. В. Путін відзначив, що діяльність Московського Патріарха на пострадянському просторі – тобто і в Україні – є важливою частиною зовнішньої політики Росії.
Незалежність України стоїть на перешкоді відновленню Російської імперії, так само як незалежність УПЦ (МП) в управлінні стоїть на перешкоді бажаному для патріарха Кирила перетворенню Московської патріархії у «православний Ватикан». Тому як російська влада зараз виявляє недружнє ставлення до Президента України, так і Московська патріархія виявляє недружнє ставлення до митрополита Володимира (Сабодана). Але якщо Росія не може прямо впливати на українське законодавство, то Московська патріархія прагне руками послушних членів Синоду УПЦ (МП) змінити Статут цієї Церкви у бажаному для себе руслі.
З цією метою на засіданнях Синоду під керівництвом митрополита Агафангела було затверджено склад комісії, яка готує зміни до Статуту, а також виведено зі складу Синоду особистого секретаря митрополита Володимира, завдяки якому останній міг навіть під час хвороби керувати церковним життям.
Наступними кроками мають стати затвердження Синодом без дозволу Предстоятеля змін до Статуту, які фактично скасовують незалежність УПЦ (МП) в управлінні. Далі можливі два варіанти – або затвердження цих незаконних змін Московським Патріархом, або проведення Архієрейського Собору УПЦ (МП) у змовницький спосіб під головуванням митрополита Агафангела – як до цього вже проводилися без дозволу митрополита Володимира засідання Синоду.
Закликаю вас, преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри, не допустити відібрання від УПЦ (МП) статусу незалежності в управлінні, бо це не лише серйозно зашкодить самій Церкві, але й на невизначений час відсуне подолання церковного розділення в Україні. Це також породить нову смуту в Українській Церкві, посилить протистояння в суспільстві, ослабить Україну, як державу. І врешті-решт, це принесе додаткову шкоду Православ’ю в Україні, яке і так вже зранене існуючим протистоянням.
На завершення хочу нагадати, що коли Київська Митрополія була незалежною від Москви, то в ній було створено перший серед православних народів вищий навчальний заклад – Києво-Могилянську Академію. В ній розквітнуло богослів’я, було видано першу повну слов’янську Біблію, укладено загально-православний Катехізис, тощо. В цій митрополії було виховано сотні святих і подвижників, які просяяли у близьких і далеких краях просвітницькою працею. Але Москва, покоривши Київську Митрополію, використала всі її здобутки для власного звеличення, перетворивши свою матір на убогу служницю.
І зараз, мріючи відродити імперію, Москва прагне покорити Україну і її душу – Українську Церкву. Ми бачили, до чого це призвело у минулому. Нащадки та історія не простять нам, якщо через недбальство та недалекоглядність наш народ в майбутньому знову опиниться у чужому ярмі.
Бог благословив бути нашому народу незалежним. Але від кожного з нас залежить, чи складемо ми нинішній іспит на зрілість і чи достойні ми дарованої Богом свободи.
Тому заради блага Православ’я, заради торжества правди і заради досягнення у майбутньому церковної єдності не допустіть, дорогі владики, отці, брати і сестри, щоби лукавством і оманою Москва відібрала у вашої Церкви навіть ту неповну свободу, яку вона зараз має.
І нехай у боротьбі за правду укріпить вас Господь!
З любов’ю у Христі –
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Неділя Торжества Православ’я,
4 березня 2012 р.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |