Патріарх Філарет переміг!

Двадцять шість років він, а з ним - і православна Україна, йшли до цього: синод Вселенського патріарха визнав нечинною анафему московської церкви на Патріарха Київського і всієї руси - України Філарета (Денисенка).

Як тільки його не шельмували всі ці роки, в яких тільки гріхах його не звинувачували, які тільки роги йому не примальовували! Та він скокійно, із затятістю біблейних пророків і українських націоналістів йшов до мети - незалежної єдиної Української православної Церкви. І ось ця мета майже досягнута - синод Вселенської Патріархії, Патріарх Константинополя Варфоломій I офіційно заявили про рішення надати автокефалію. Але сам Томос - документ про визнання нашої церкви автокефальною - буде підписаний тільки тоді, коли об'єднавчий собор у Києві обере спільного собі предстоятеля - патріарха. Віриться, що ним буде Філарет.

Для надання ж Томосу і проведення собору необхідне було визнання недійсною московської анафеми. А вона недійсна хоча би через те, що не визнана церковним народом, свідченням чого є 5 тисяч парафій в Україні, де моляться щолітургії за Патріарха Філарета. Дух же святий, як відомо, дише, де хоче, а не там, де йому вказує Москва... Кремль не витримав і офіційно, вустами прес- секретаря Путіна Пєскова (який цікавий письменник - його батько, і який син нещасний на услуженії в гебістського запортка!) заявив, що Росія проти української автокефалії. Ще б пак - рвуться, аж луна йде до Сибіру і Владивостока, імперські пута. Історія Московії буде відраховуватися не від Русі, до якої вона стосунку не має, а від 15 століття. Зрештою, українська церква буде вважатися навіть офіційно церквою - матір'ю для російської. Так, як константинопольська церква є церквою - матір'ю для української, бо звідти прийшла до нас віра Христова. І мати - Українська Церква має навести лад із блудливою дочкою - церквою Російською...

Василь ЧЕПУРНИЙ