Парадокси Кишинева

Я ніколи не була в Молдові, і ось мій шлях додому пролягає якраз через столицю цієї держави. Під час час війни аеропорт Кишинева, хоча він і відносно невеликий, став зручним транспортним хабом на шляху Україна — країни Європи та Азії.

З аеропорту до залізничного вокзалу мене довіз доволі колоритний таксист, який розказав усі подробиці місцевого життя. Він вважає, що жити в Молдові зараз складніше, аніж в Україні, де триває війна, бо все занадто дорого, висока інфляція. І навіть більше - «всі міністри, чиновники крадуть, а сидіти в тюрмі потрібно простій людині». І він сидів ніби за «чиїсь наркотики, знайдені в авто», хоча у вʼязниці «життя просте й годують добре». А ще дядечко вважає, що Молдова може розпочати війну з… Росією. Принаймні, йому здається, що президентка все для цього робить. Яка вона «нерозумна жінка» (!), бідкається він.

І тут стає чітко зрозуміло, як вустами немолодого молдаванина говорить російська пропаганда, адже на Балканах часто від сербів можна було почути, що війну в Україну «привів» Зеленський. Загалом таксист «політикою не цікавиться», і хто правий, в хто винний у війні в Україні, він сказати не може. А між тим, його слова віддзеркалюють думки і настрої частини суспільства, що й досі залишається під впливом проросійських наративів.
Столиця Молдови не склала враження багатого міста, якось занадто багато «блошиних ринків», де масово торгують абсолютно всім, та жебраків на вулицях. Багато звучить російської мови. Хоча вказівники в центрі можна побачити молдавською/румунською, англійською, німецькою, українською та російською.

Кишинів привітно зустрів сонячним днем. Приємно вразила зелень столиці Молдови й ошатні міські парки. Облаштування зелених оаз із різними видами дерев, кущів і квітів робить перебування там справді приємним. Але не можна прагнути жити за європейськими стандартами, думаючи та діючи за російськими звичками.

Ірина СИНЕЛЬНИК