Падіння Коротича
Це показово: старий журналіст, що відомий пострадянським людям як редактор голосного в часи перебудови журналу «Огонёк», злякався помічниці Януковича. Віталій Коротич, знаний український радянський поет і публіцист, дав інтерв’ю якомусь журналу «Афиша». Згідно з аудіозаписом, Коротич заявив у бесіді з журналістом, що його регулярні телевізійні інтерв’ю з Януковичем були закриті після питання про Тимошенко. Коротич розповів, що після того, як він поставив ці питання Януковичу, до нього підійшла радник Президента Ганна Герман, яка висловила своє невдоволення.
«Закінчився запис, і його ця ідеологиня, помічниця з ідеології Ганна Герман почала кричати: «Як ви не розумієте? Ви в яку політику лізете? Ви не розумієте, що ви робите!» Я послав її на хер, і відтоді мене більше на цю передачу не запрошують», — сказав Коротич.
Сам же Коротич вибачився перед Ганною Герман, заявивши, що його слова перекрутили. Проте журналіст представив запис розмови, де всі слова були.
Чого боїться старий Коротич? Лауреат, приласканий ідеологом перебудови Яковлєвим, колишній викладач американського вузу, практично незалежний від української влади? Зрештою, просто старий чоловік?
А чого боїться майже 80-річний чернігівський лікар, який несе в редакцію «Сіверщини» лист проти Януковича і ставить вигаданий підпис. Редакція, значить, хай відповідає, а він боїться.
Чого боїться автор, який героїчно пише проти євреїв, ховаючись за підписом «Славко Бур’ян»? Чого боїться дрібний бізнесмен, ховаючись за псевдонімом Пекур і розповідаючи про… бездомних собак?
Страх в’ївся в не тільки в печінки, а й у спинний мозок пострадянських людей. І той страх має причини. Особисті.
Скажімо, Коротич тікав від чорнобильського вибуху і тікав у ту Америку, яку на замовлення ЦК комуністів гнівно викривав книжкою «Лице ненависті». І друкував, наприклад, пасквілі на київського митрополита Філарета в журналі «Огонёк» за завданням КДБ.
Той же лікар не тільки лікував, але й проводив профілактичні бесіди з хворими, які були помічені в українофільських симпатіях. Теж за завданням КГБ.
Той же Пекур під час «помаранчевої революції» раптово …осліп. Тобто вдягнув чорні окуляри, щоб його не впізнавали на мітингах. Коли ця «революція» закінчилась – прозрів, бо окуляри зняв. КГБ тут ні до чого. Просто страх. Тупий радянський страх.
Ви ще дивуєтеся результатам виборів у нашій країні?
Василь ЧЕПУРНИЙ
Читайте колонку редактора в газеті "Сіверщина", передплата на яку можлива з наступного місяця.
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
