П’ятниця

Це та сама торішня трава,
котру як непотрібну зрива-
ють і спалюють у печах.
Оці ноги, які відпеча-
тують кроки в земній корі —
спотикаючись, на колі-
на стають, але знов ідуть.
На узбіччі, а не в саду —
це та сама смоква, яка
всохла, бо не родила. Ка-
мінь, запущений із юрби,
влучив в голову. Ці раби —
вільні громадяни, ті са-
мі, які кричали “осан-
на” п’ять днів тому. І цей хліб
псам не кинутий. Сіль землі
ще солона. І бісер сви-
ням не розданий. На свої
тридцять срібних той не гуляв.
У осики тремтить гілля.
Всі шляхи ведуть до мети.
Все йде так, як і має йти.
Саме так, а не навпаки.
Та чому ти мене поки-

Олексій МАСЛОВ