Ослін для кремлівського звіра

"Я живу, я вбиваю, утверджую п'янку всевладність руйнівника, перед якою сила творця скидається на блазнювання. Ось що таке - бути щасливим".

Шкода, що Камю, творець оцього моторошного зізнання його сценічного Калігули, давно спочив. А то б він жахнувся од матеріалізації цього "героя" в нинішній параної кремлівського Кая на совбєзному сходнякові ним же опущених "вєликолукскіх", "тамбовскіх", "кенігсєпскіх" і "прочіх "солнцєвскіх" "патріцієв в законє".

Це був рімейк ГеКаЧеПе.
Це заявив про себе фінал, це прозвучала увертюра до арії "новічка" з оркестром "кремльовской рітуальной служби".
Вже десь стоїть той ослін, яким загнаний двоногий звір панічно битиме в дзеркальному залі Кремля своє ж у три погибелі скривлене відображення і несамовито волатиме: "В історію, Каю!!! В історію!!!"

І його туди "підуть" - оті опущені постараються.
У найгнилішу московську вигрібну яму, де трухне сопуха усіх "грозних", "палкіних", "кровавих", "картавих", "рябих" і "плєшівих".

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ