Захід наносить удар Росії у відповідь
ЄС домовився радикально скоротити закупівлю нафти та газу. Нафтодоларовий конвеєр, який із радянських часів забезпечує ерефську економіку валютою, доживає свої останні роки.
ЄС – найбільший споживач ерефських вуглеводнів – має намір вже найближчим часом різко скоротити імпорт нафти та газу. У п'ятницю лідери ЄС домовилися посилити план скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу, повідомив глава Євроради Шарль Мішель.
Початковий план припускав, що до 2030 р. викиди парникових газів повинні впасти на 40% від рівня 1990р. Нова мета – «мінімум 55%», написав Мішель у Twitter.
«Позеленіти» доведеться насамперед енергетичному сектору: на нього припадає 75% викидів до ЄС. Для реалізації амбітної програми до 2030 р. споживання нафти має знизитися майже на третину, а газу - на чверть, попереджає єврокомісар з енергетики Кадрі Сімсон. У грошах ЄС має намір знизити витрати на імпорт вуглеводнів на 100 млрд євро. До 2050 р. ЄС ставить за мету повністю відмовитися від викопних видів палива.
У липні Єврокомісія схвалила дві стратегії, спрямовані на досягнення кліматичної нейтральності. Перша вимагає створення єдиного енергоринку та диверсифікації постачальників, друга – масове виробництво чистого водню з енергетичною метою.
Європейські країни мають намір відмовитися як від нафти, так і від метану (природного газу), на заміну якому мають прийти декарбонізовані гази, насамперед водень.
Для РФ політика ЄС означає злам існуючої з 1970-х рр. моделі економіки, коли вуглеводні вивозяться на Захід, а на виручену валюту купується все те, що країна не в змозі зробити самостійно. За підсумками минулого року з $419 млрд експортних доходів РФ 60% забезпечили три товари: сира нафта ($121,4 млрд), нафтопродукти ($66,9 млрд) та природний газ ($19 млрд). Половина цих надходжень прийшла з Європи, де частка ерефської нафти у споживанні сягає 30%, а газу – 40%.
Експортні доходи - це «нитка», що пов'язує РФ із споживанням із розвиненого світу. Ерефська економіка влаштована дуже просто, а її місце у глобальних виробничих ланцюжках не змінюється роками: продають за кордон сировину, метали, ліс та зброю, а закуповують за кордоном складну техніку та споживчі товари.
На складну продукцію в експорті - машини та обладнання - припало всього 6,3%, причому її продаж скоротився як у вазі (на 4,1%), так і в доларах (на 5%).
Численні плани злізти з нафтової голки, включаючи травневі укази про створення 25 млн високотехнологічних робочих місць до 2018р, щоразу залишаються на папері. Більше того, вага сировинного сектора у ВВП тільки збільшується: якщо у 2002 році він становив 6,66%, то у 2018-му - вже 13,8%. Частка обробного сектора – фабрик та заводів, не пов'язаних із вуглеводневою трубою, – за 16 років опустилася з 17,17% до 14,3%.
План «прориву» до світових темпів зростання, анонсований Кремлем у 2018 році, вимагав збільшити несировинний неенергетичний експорт до $350 млрд до 2024 року. Згідно з планом, уже минулого року РФ мала продати за кордон щось, крім вуглеводнів, на $240 млрд. Фактично виручити вдалося $190 млрд.
Ерефська економіка «люта». На 146 млн осіб за рік у країні виробляється 744 дитячі коляски, одна спідниця на 26 жінок, одна пара шкарпеток на людину, один електричний чайник на 500 з лишком сімейств та 3-4 долари обчислювальної техніки на душу населення.
Втрата найбільшого ринку збуту енергоносіїв та головного джерела іноземної валюти визнається загрозою на рівні найвищого керівництва країни.
В енергостратегії, яку Путін затвердив у травні минулого року, «збільшення частки відновлюваних джерел енергії у світовому паливно-енергетичному балансі» включено до переліку основних викликів для безпеки країни, як і «уповільнення зростання світового попиту на енергоресурси та зміна його структури, у тому числі внаслідок заміщення нафтопродуктів іншими видами енергоресурсів, розвитку енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності».
Наслідками реалізації таких ризиків названо «зниження фінансової стійкості», підвищення тарифів на енергію, «зменшення податкових, митних та інших платежів до бюджетів бюджетної системи РФ», а також «заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян».
Влад ПОНОМАР
ЄС – найбільший споживач ерефських вуглеводнів – має намір вже найближчим часом різко скоротити імпорт нафти та газу. У п'ятницю лідери ЄС домовилися посилити план скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу, повідомив глава Євроради Шарль Мішель.
Початковий план припускав, що до 2030 р. викиди парникових газів повинні впасти на 40% від рівня 1990р. Нова мета – «мінімум 55%», написав Мішель у Twitter.
«Позеленіти» доведеться насамперед енергетичному сектору: на нього припадає 75% викидів до ЄС. Для реалізації амбітної програми до 2030 р. споживання нафти має знизитися майже на третину, а газу - на чверть, попереджає єврокомісар з енергетики Кадрі Сімсон. У грошах ЄС має намір знизити витрати на імпорт вуглеводнів на 100 млрд євро. До 2050 р. ЄС ставить за мету повністю відмовитися від викопних видів палива.
У липні Єврокомісія схвалила дві стратегії, спрямовані на досягнення кліматичної нейтральності. Перша вимагає створення єдиного енергоринку та диверсифікації постачальників, друга – масове виробництво чистого водню з енергетичною метою.
Європейські країни мають намір відмовитися як від нафти, так і від метану (природного газу), на заміну якому мають прийти декарбонізовані гази, насамперед водень.
Для РФ політика ЄС означає злам існуючої з 1970-х рр. моделі економіки, коли вуглеводні вивозяться на Захід, а на виручену валюту купується все те, що країна не в змозі зробити самостійно. За підсумками минулого року з $419 млрд експортних доходів РФ 60% забезпечили три товари: сира нафта ($121,4 млрд), нафтопродукти ($66,9 млрд) та природний газ ($19 млрд). Половина цих надходжень прийшла з Європи, де частка ерефської нафти у споживанні сягає 30%, а газу – 40%.
Експортні доходи - це «нитка», що пов'язує РФ із споживанням із розвиненого світу. Ерефська економіка влаштована дуже просто, а її місце у глобальних виробничих ланцюжках не змінюється роками: продають за кордон сировину, метали, ліс та зброю, а закуповують за кордоном складну техніку та споживчі товари.
На складну продукцію в експорті - машини та обладнання - припало всього 6,3%, причому її продаж скоротився як у вазі (на 4,1%), так і в доларах (на 5%).
Численні плани злізти з нафтової голки, включаючи травневі укази про створення 25 млн високотехнологічних робочих місць до 2018р, щоразу залишаються на папері. Більше того, вага сировинного сектора у ВВП тільки збільшується: якщо у 2002 році він становив 6,66%, то у 2018-му - вже 13,8%. Частка обробного сектора – фабрик та заводів, не пов'язаних із вуглеводневою трубою, – за 16 років опустилася з 17,17% до 14,3%.
План «прориву» до світових темпів зростання, анонсований Кремлем у 2018 році, вимагав збільшити несировинний неенергетичний експорт до $350 млрд до 2024 року. Згідно з планом, уже минулого року РФ мала продати за кордон щось, крім вуглеводнів, на $240 млрд. Фактично виручити вдалося $190 млрд.
Ерефська економіка «люта». На 146 млн осіб за рік у країні виробляється 744 дитячі коляски, одна спідниця на 26 жінок, одна пара шкарпеток на людину, один електричний чайник на 500 з лишком сімейств та 3-4 долари обчислювальної техніки на душу населення.
Втрата найбільшого ринку збуту енергоносіїв та головного джерела іноземної валюти визнається загрозою на рівні найвищого керівництва країни.
В енергостратегії, яку Путін затвердив у травні минулого року, «збільшення частки відновлюваних джерел енергії у світовому паливно-енергетичному балансі» включено до переліку основних викликів для безпеки країни, як і «уповільнення зростання світового попиту на енергоресурси та зміна його структури, у тому числі внаслідок заміщення нафтопродуктів іншими видами енергоресурсів, розвитку енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності».
Наслідками реалізації таких ризиків названо «зниження фінансової стійкості», підвищення тарифів на енергію, «зменшення податкових, митних та інших платежів до бюджетів бюджетної системи РФ», а також «заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян».
Влад ПОНОМАР
| Читайте також |
| Коментарі (0) |