Ось чому Китай Україну не помічає...
Очевидно, що Україна від 1991 року мало уваги приділяла відносинам з КНР і позиціонувала себе в очах Піднебесної як уламок СССР, який так і не набув незалежності від Москви.
Так, ще за Януковича (у 2013 році) послом України в КНР був призначений Дьомін Олег Олексійович ‒ нар. у Тульській обл., випускник Вищої партійної школи при ЦК КПУ, з 1969 по 1991 рр. працював на вищих комсомольських і компартійних посадах.
Президент Порошенко не вважав за потрібне замінити Дьоміна на україноцентричного дипломата, і той продовжував бути послом України в Китаї до кінця його президентської каденції.
Цікаво, що за президентства Ющенка цей затятий комуніст був Надзвичайним послом України в Російській Федерації (2006-2008 рр.).
З початком президентства Зеленського послом України в КНР став уродженець Дніпропетровська Камишев Сергій Олексійович ‒ теж компартійний діяч (на донецькій шахті), за освітою економіст, який володів лише російською і англійською мовами (ні Дьомін, ні Камишев китайської не знали).
2021 року Камишев помирає. І знову Україна не відправляє в Китай досвідченого дипломата, який би знав цю країну, її мовні, ментальні та культурні особливості. Від 2021 року і до сьогодні посада Надзвичайного посла України в КНР є вакантною, а Лещинська Жанна Валеріївна з цього часу і до сьогодні виконує обов'язки "радника, посланника і тимчасової повіреної у справах України в КНР". Вона закінчила у 1996 році факультет німецької мови Київського лінгвістичного університету, тому теж навряд чи знає китайську мову.
Отож, з такими «українськими» дипломатами в Китаї не дивно, що китайські правителі досі продовжують дивитись на Україну як на колишню радянську республіку, російську війну в Україні вони вважають «українською кризою», а дії Путіна ‒ справедливими, бо він всього лише повертає собі свої законні «русскіє» землі.
Ірина МАГРИЦЬКА
Так, ще за Януковича (у 2013 році) послом України в КНР був призначений Дьомін Олег Олексійович ‒ нар. у Тульській обл., випускник Вищої партійної школи при ЦК КПУ, з 1969 по 1991 рр. працював на вищих комсомольських і компартійних посадах.
Президент Порошенко не вважав за потрібне замінити Дьоміна на україноцентричного дипломата, і той продовжував бути послом України в Китаї до кінця його президентської каденції.
Цікаво, що за президентства Ющенка цей затятий комуніст був Надзвичайним послом України в Російській Федерації (2006-2008 рр.).
З початком президентства Зеленського послом України в КНР став уродженець Дніпропетровська Камишев Сергій Олексійович ‒ теж компартійний діяч (на донецькій шахті), за освітою економіст, який володів лише російською і англійською мовами (ні Дьомін, ні Камишев китайської не знали).
2021 року Камишев помирає. І знову Україна не відправляє в Китай досвідченого дипломата, який би знав цю країну, її мовні, ментальні та культурні особливості. Від 2021 року і до сьогодні посада Надзвичайного посла України в КНР є вакантною, а Лещинська Жанна Валеріївна з цього часу і до сьогодні виконує обов'язки "радника, посланника і тимчасової повіреної у справах України в КНР". Вона закінчила у 1996 році факультет німецької мови Київського лінгвістичного університету, тому теж навряд чи знає китайську мову.
Отож, з такими «українськими» дипломатами в Китаї не дивно, що китайські правителі досі продовжують дивитись на Україну як на колишню радянську республіку, російську війну в Україні вони вважають «українською кризою», а дії Путіна ‒ справедливими, бо він всього лише повертає собі свої законні «русскіє» землі.
Ірина МАГРИЦЬКА
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
