Олігархи - другий, після Росії, ворог України
Виступаючи на конференції «Стратегія національної безпеки України» у рамках Всеукраїнського Форуму «Україна 30. Безпека країни», зробив наголос на важливості деолігархізації, як одному з пріоритетів національної безпеки України.
Оскільки на конференції був обмежений часовими рамками, вирішив «розшити» свою тезу, детальніше пояснити позицію.
Вважаю, що поряд з військовою агресією Російської Федерації однією з основних загроз національній безпеці є олігархічна система.
Система, яка почала формуватися фактично одразу після набуття Україною Незалежності за повної бездіяльності влади.
З роками олігархічна система, яка дедалі більше укріплювалася і запливала фінансовим корупційним жирком, ставала все впевненішою в собі і все нахабніше втручалася в українську політику.
Внаслідок цього країна на довгі роки опинилася надійно замкненою в щільному олігархічному трикутнику - ОЛІГАРХІЧНА ЕКОНОМІКА, яка породжувала МОНОПОЛІЇ, що призводило до КОРУПЦІЇ.
Зрощення олігархічного бізнесу з чиновниками і силовиками дало олігархам важелі впливу для усунення конкурентів позаекономічними методами, що гальмувало розвиток країни.
Сформовані олігархічні групи через інкорпорованих у владу «своїх правильних» кадрів фактично приватизували сектори вітчизняної економіки – газову, хімічну, енергетичну, нафтопереробну сфери, і протягнули свої пазурі до прибуткового аграрного сектору.
Монополії призвели до глибинної корупції.
Саме тому будь-яким системним реформам чиниться шалений опір олігархів, які загрожують їх домінуючому становищу в економічній сфері та впливу на державні інституції.
Президент України Володимир Зеленський добре усвідомлює проблему олігархічної економіки, яка дісталася йому у спадок, і реалізує системні дії щодо деолігархізації.
Проблема, в свою чергу, ускладнюється існуванням «п’ятої колони» всередині країни, яка змогла стати впливовим фактором, завдячуючи, зокрема, російським корупційним грошам.
Росія протягом десятиріч свідомо і послідовно, через корупційні схеми розбещувала український політичний клас, свідомо знищувала українську економіку, формуючи власні групи впливу і захоплюючи нові сегменти в політичній, економічній, медійній, релігійних сферах життєдіяльності держави.
Президент Володимир Зеленський продемонстрував готовність протистояти олігархам і російським «агентам впливу». Саме в цьому контексті потрібно оцінювати ряд рішень РНБО і останню ініціативу Глави держави, який запропонував Раді національної безпеки та Офісу Президента разом з Антимонопольним комітетом розробити законопроєкт про статус олігарха в нашій країні.
На мою думку, за попередньою оцінкою, в Україні є 13 осіб, яких можна віднести до категорії олігархів. Основна ознака цієї групи - вплив на владу.
Тому питання стоїть принципово – держава має демонтувати олігархічну економіку і ліквідувати «п’яту колону» як найближчі завдання, які постали перед нами.
Олексій ДАНИЛОВ
Оскільки на конференції був обмежений часовими рамками, вирішив «розшити» свою тезу, детальніше пояснити позицію.
Вважаю, що поряд з військовою агресією Російської Федерації однією з основних загроз національній безпеці є олігархічна система.
Система, яка почала формуватися фактично одразу після набуття Україною Незалежності за повної бездіяльності влади.
З роками олігархічна система, яка дедалі більше укріплювалася і запливала фінансовим корупційним жирком, ставала все впевненішою в собі і все нахабніше втручалася в українську політику.
Внаслідок цього країна на довгі роки опинилася надійно замкненою в щільному олігархічному трикутнику - ОЛІГАРХІЧНА ЕКОНОМІКА, яка породжувала МОНОПОЛІЇ, що призводило до КОРУПЦІЇ.
Зрощення олігархічного бізнесу з чиновниками і силовиками дало олігархам важелі впливу для усунення конкурентів позаекономічними методами, що гальмувало розвиток країни.
Сформовані олігархічні групи через інкорпорованих у владу «своїх правильних» кадрів фактично приватизували сектори вітчизняної економіки – газову, хімічну, енергетичну, нафтопереробну сфери, і протягнули свої пазурі до прибуткового аграрного сектору.
Монополії призвели до глибинної корупції.
Саме тому будь-яким системним реформам чиниться шалений опір олігархів, які загрожують їх домінуючому становищу в економічній сфері та впливу на державні інституції.
Президент України Володимир Зеленський добре усвідомлює проблему олігархічної економіки, яка дісталася йому у спадок, і реалізує системні дії щодо деолігархізації.
Проблема, в свою чергу, ускладнюється існуванням «п’ятої колони» всередині країни, яка змогла стати впливовим фактором, завдячуючи, зокрема, російським корупційним грошам.
Росія протягом десятиріч свідомо і послідовно, через корупційні схеми розбещувала український політичний клас, свідомо знищувала українську економіку, формуючи власні групи впливу і захоплюючи нові сегменти в політичній, економічній, медійній, релігійних сферах життєдіяльності держави.
Президент Володимир Зеленський продемонстрував готовність протистояти олігархам і російським «агентам впливу». Саме в цьому контексті потрібно оцінювати ряд рішень РНБО і останню ініціативу Глави держави, який запропонував Раді національної безпеки та Офісу Президента разом з Антимонопольним комітетом розробити законопроєкт про статус олігарха в нашій країні.
На мою думку, за попередньою оцінкою, в Україні є 13 осіб, яких можна віднести до категорії олігархів. Основна ознака цієї групи - вплив на владу.
Тому питання стоїть принципово – держава має демонтувати олігархічну економіку і ліквідувати «п’яту колону» як найближчі завдання, які постали перед нами.
Олексій ДАНИЛОВ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
