Олбин після об'єднання

Староста села Олбин Кіптівської об’єднаної територіальної громади Людмила Грищенко коротко розповіла про зміни, які відбулися після об’єднання.

- Ким раніше Ви працювали до того, як Вас обрали старостою?

- До цього 4 роки працювала землевпорядником Кіптівської сільської ради та 8 років я була сільським головою.

- Які зміни відбулися вже після об’єднання на Ваш погляд?

- 25 жовтня минулого року ми пішли на вибори, обрали голову Кіптівської ОТГ, до якої входять шість сільських рад та 12 населених пунктів. Наше населення 3 880 чол. Перший період ми виконували обов’язки старост, тому що наші повноваження закінчилися 25 жовтня. 3 квітня у нас відбулися вибори старост. Де жителі сіл одноголосно обрали мене старостою, як колишнього сільського голову. І з тих пір знову ми працюємо. Працюємо так як і працювали, виконуємо всі свої обов’язки, не підводимо голову своєї громади, тому що ми колеги. Люди всі приходять до нас на наші робочі місця. Всі довідки, субсидії, свідоцтва про смерть, свідоцтва про народження та нотаріальні дії в телефонному режимі. Зараз у нас вже у всіх є Інтернет – ми тісно співпрацюємо усі. Всі задають нам одне питання: «Чи краще стало жити після об’єднання?» - тож відповім: ми надіємося на краще, тому що ми компактна сільська рада, всі ми розташовані поряд, кожного понеділка ми зустрічаємося на робочій нараді де і розповідаємо про свою роботу. Наші діти шкільним автобусом їздять у с. Прогрес, у школу що також входить до нашої громади. Проблемних питань у нас багато. У нас, наприклад, є дорога Кіпті-Барсуків, яка проходить через Кіптівську, Олбинську та Прогресівську колишні сільські ради. Вона потребує страшенного ремонту але сподіваємося, що ми її своїми зусиллями зробимо.

- Чи пожалкували Ви, що об’єдналися?

- А чого жалкувати?! Ми, всі колишні працівники сільської ради, залишилися на роботі. Ми працюємо. Люди взагалі не відчули змін. Тому що люди, як називали мене «сільським головою» так і називають. Розумієте, ось дійсно воно вже до того прийшло, що потрібно було об’єднуватися. У нас кожного дня йшов автобус Київ-Борсуків, який сполучав нас із районним центром. Але цього року автобусу вже не має, виграв тендер якийсь там підприємець. Підприємець розчарувався у цьому маршруті і все автобуса нема. Ходить автобус який сполучає нас з районним центром, це Козелець –Самійловка, який ходить лише у четвер. І нам тоді пропонували добиратися до районного центру самотужки. Але зараз ми добираємося 11 кілометрів до сільської ради і кожного дня ходить шкільний автобус. Та навіть я можу і на скутері приїхати на якому я їжу по території своєї колишньої сільської ради (посміхається – від авт.). Тож нічого жалкувати. Знаєте, щодо дороги ми писали всюди. І губернатору, і депутатам і нам вже півтора роки приходить відповідь наче під копірку. А саме, що це державна дорога і коштів не виділялося, і як будуть кошти відремонтують. А ми по цій дорозі возимо 24 кілометри шкільним автобусом дітей у школу у Прогрес. Ми зібралися всі оптимісти і віримо на краще. Я впевнена, що ми зробимо нашу громаду кращою.

- Чи важко співпрацювати Вам з іншими членами виконкому? Бо напевно ж кожен хоче більше зробити для свого села?

- Знаєте, у нас з кожної сільської ради є представник серед депутатів. Так як у мене 5 сіл, то у мене 4 депутати, які кожного разу присутні на сесії. Також старости є членами виконкому. Наше с.Прогрес потребує багато вкладень: там школа де всі наші діти навчаються, садочок і клуб проблемний. Тож для них коштів заплановано дуже багато. Але ми це розуміємо і приймаємо. Нам, наприклад, потрібна дорога. І я думаю, що якщо будуть кошти, то вони будуть виділені і на нашу дорогу.

Матеріал надано регіональним Офісом реформ