Ні Третього Риму, ні Третього Рейху...
Схоже, Третього Риму з Росії, як би не надувалися щоки, не получається. Виходить щось на кшталт Третього Рейху, що, тим більше, не полегшує життя ні світу, ні країнам-сусідам, та й галюциногенні марення поки що тільки згущуються. Під цей шумок на Сході України вже скоро п’ятий рік точиться війна, яку фахові люди чомусь нарекли гібридною. Хоча, слід визнати, там таки переважають речі прості, відчутні на дотик: кров і залізо, вогонь і смерть. Але наразі не про це.
Головне, що зі стрємітєльним бєкіцером на Захід вийшов облом. Доводиться російській пропаганді розводитися, що ось-ось Україна збанкрутує, замерзне, розвалиться на шматки, доточивши собою території сильніших сусідів, ось-ось. Що й роблять, позичивши в сірка очі та втершись після плювка українського екс-десантника усілякі пропагандони, колективні шейніни-соловйови. Але це розмови для внутрішньої авдиторії. В цьому немає нічого дивного. Дивніші речі відкриваються, якщо розвернутися на 180 від хутора Михайлівського і поглянути вглиб самої України.
Десь доводилося читати про таку собі психотехніку – еріксонівский гіпноз. Фахівці запевняють, що оволодіти цією штукою не просто, але й результати неабиякі. Це – потужна система впливу на людей без їхнього відома. Ну, щось штибу звичайного гіпнозу, але без занурення в сон. Людина може й дупля не одбивати, що з нею мимохіть діється. На поверхні лише одне: гіпнотизер щось говорить і говорить, говорить багато і швидко, рот йому не закривається ні на мить. Про що конкретно йде мова – не так і важливо. Головне, щоб у об’єкта навіювання замакітрилася голова і він, об’єкт, не зрозумів, що всередині цього ніби-то безладного мовного потоку влаштовано якусь смислову установку. Ну, наприклад: «Не вийшло! Не вдалося! Програли!» А коли раптом і спохопиться, то може бути пізно – він уже житиме в іншій дійсності.
Чимось подібним є в нинішніх реаліях наші вільні й ні від кого не залежні ЗМІ, закамуфльовані чомусь під «українські». Не всі, звичайно, але певна частина з них. Всі ці інтери, ньюс-вани, вєсті, страни юей і несть їм числа. Які в час – підкреслюю – тривання війни – роками конструюють хаос, торочачи дестабілізаційні мантри та деморалізуючи все, до чого доб’ють токсичні пропагандистські промені. Все це – інформаційна війна, не знаю вже, гібридна чи ще яка, але війна, справдешня й затята. На яку українська держава, точніше, її влада до останнього часу ніби закривала очі, зайнявши позицію, по суті, рефлекторну і безсистемну. Замість реальної боротьби – якісь кволі порухи: ну, щось там від «мінстеця» прошелесне, щось там ще звідкись, та й по всьому. Ефект подібної підміни виглядає приблизно так, як би, скажімо, замість оголошеного Шевченкового «Заповіту» на сцені почав кривлятися Зєлєнскій. Або Вєрка Сердючка.
Цього ранку, коли їхав на роботу, перед метро знову роздавали «Вєсті». Як півроку тому. Й два. Щось вони говорять зі сторінок і говорять, вже який час не вмовкаючи ні на мить. Ясна в слині, язик… Можна навіть деякі слова розібрати: «інша думка», «плюралізм», «об’єктивність»… Але сенс там, зрозуміло, зовсім інший і його, якщо не випадати в непритомність, можна чітко розпізнати. Давно пора.
Павло ВОЛЬВАЧ
Головне, що зі стрємітєльним бєкіцером на Захід вийшов облом. Доводиться російській пропаганді розводитися, що ось-ось Україна збанкрутує, замерзне, розвалиться на шматки, доточивши собою території сильніших сусідів, ось-ось. Що й роблять, позичивши в сірка очі та втершись після плювка українського екс-десантника усілякі пропагандони, колективні шейніни-соловйови. Але це розмови для внутрішньої авдиторії. В цьому немає нічого дивного. Дивніші речі відкриваються, якщо розвернутися на 180 від хутора Михайлівського і поглянути вглиб самої України.
Десь доводилося читати про таку собі психотехніку – еріксонівский гіпноз. Фахівці запевняють, що оволодіти цією штукою не просто, але й результати неабиякі. Це – потужна система впливу на людей без їхнього відома. Ну, щось штибу звичайного гіпнозу, але без занурення в сон. Людина може й дупля не одбивати, що з нею мимохіть діється. На поверхні лише одне: гіпнотизер щось говорить і говорить, говорить багато і швидко, рот йому не закривається ні на мить. Про що конкретно йде мова – не так і важливо. Головне, щоб у об’єкта навіювання замакітрилася голова і він, об’єкт, не зрозумів, що всередині цього ніби-то безладного мовного потоку влаштовано якусь смислову установку. Ну, наприклад: «Не вийшло! Не вдалося! Програли!» А коли раптом і спохопиться, то може бути пізно – він уже житиме в іншій дійсності.
Чимось подібним є в нинішніх реаліях наші вільні й ні від кого не залежні ЗМІ, закамуфльовані чомусь під «українські». Не всі, звичайно, але певна частина з них. Всі ці інтери, ньюс-вани, вєсті, страни юей і несть їм числа. Які в час – підкреслюю – тривання війни – роками конструюють хаос, торочачи дестабілізаційні мантри та деморалізуючи все, до чого доб’ють токсичні пропагандистські промені. Все це – інформаційна війна, не знаю вже, гібридна чи ще яка, але війна, справдешня й затята. На яку українська держава, точніше, її влада до останнього часу ніби закривала очі, зайнявши позицію, по суті, рефлекторну і безсистемну. Замість реальної боротьби – якісь кволі порухи: ну, щось там від «мінстеця» прошелесне, щось там ще звідкись, та й по всьому. Ефект подібної підміни виглядає приблизно так, як би, скажімо, замість оголошеного Шевченкового «Заповіту» на сцені почав кривлятися Зєлєнскій. Або Вєрка Сердючка.
Цього ранку, коли їхав на роботу, перед метро знову роздавали «Вєсті». Як півроку тому. Й два. Щось вони говорять зі сторінок і говорять, вже який час не вмовкаючи ні на мить. Ясна в слині, язик… Можна навіть деякі слова розібрати: «інша думка», «плюралізм», «об’єктивність»… Але сенс там, зрозуміло, зовсім інший і його, якщо не випадати в непритомність, можна чітко розпізнати. Давно пора.
Павло ВОЛЬВАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |