Незаможним допоможуть не банки, а кредитні спілки!

- Фінансово-економічна криза останніх років всерйоз натиснула на фінансові, зокрема, банківські установи. Як вона позначилася на кредитних спілках і на кредитно-спілчанському рухові України в цілому?

- В Україні кредитні спілки розвиваються з 1992 року. Ми добре пам’ятаємо кризу 1998 року, шалений стрибок курсу долара, інфляцію. Тоді вона зачепила банки, але не кредитні спілки. Встояли вони і в інші кризові періоди. Бо за принципом своєї роботи найменш вразливі до таких проблем.

По-перше, кредитні спілки не працюють з валютою. По-друге, вони не мають довгих кредитів. Достатньо зважити на цифри – середній кредит за минулий рік склав 7 тис. грн. І середній термін кредиту – 9 місяців. Тому ми плекали надію, що й нинішня криза нас омине.

Не все так сталося, як гадалося. Насамперед, нас вразила курсова політика. Влітку курс був знижений до 4,5 грн. за долар, а потім стрибнув до 10 грн. І дуже багато людей на першому етапі приходили й хотіли забрати гроші. Вони казали: хлопці, ми вас знаємо 10 років і довіряємо вам, але не довіряємо нашій державі. Якщо вкладник мав депозити у 10 тис. грн., то, можливо, не відчував аж надто серйозних втрат. Але були й такі, хто вкладав у спілки 100, 200 тис. грн. і навіть більше. Тож не дорахувалися суттєвих коштів, а то й узагалі програли в доларовому еквіваленті. І це були об’єктивні труднощі.

Наступна проблема - помилки в управлінні цілого ряду кредитних спілок. Майже 10 років ми працювали в умовах стабільного ринку - стабільної валюти, стабільних цін, чи, принаймні, поступового їх зростання на житло, на нерухомість, прогнозованого зростання зарплати. Декого з управлінців кредитних спілок такі умови розхолодили. Як результат - ризиковані операції з активами, іншими словами - ризиковані кредити. При цьому більшість кредитних спілок дотримувалася нормативних документів. Не можна давати в одні руки більше 20% капіталу кредитної спілки – це норма закону. Але спілка, яка має 50, 100 млн. в активах, може видавати в одні руки мільйони, а це вже інший ризик.

Можливо, найбільша проблема, що на ринку була й псевдо кредитна кооперація. Ще до фінансової кризи існували два-три десятки «кредитних спілок», які нічого спільного з кредитними спілками не мали, бо займалися сумнівними операціями чи просто вибудовували фінансові піраміди. Наша Асоціація постійно подавала сигнали до державного регулятора – щось треба з цим робити. Для таких псевдо спілок криза стала поштовхом, щоб усе зразу розсипалося.

- Якщо не помиляюся, ще рік тому преса рясніла повідомленнями про банкрутство кредитних спілок!
- Це не відповідає дійсності. Вважаю, що деякі політичні сили використали, насамперед, проблеми згаданих псевдо спілок. Коли 5-6 із них розвалилися, це миттєво було винесено в ЗМІ, почалася паніка, від якої потерпіли й ті кредитні спілки, котрі нормально працювали.

До честі більшості з них варто зауважити, що вони повелися гідно й з думкою про людей. Як відомо, в критичний час був запроваджений тимчасовий мораторій на дострокове розірвання депозитних угод, який діяв і в кредитних спілках. Близько 70% членів НАКСУ цей мораторій не виконували, бо насамперед дбали про те, щоб зберегти довіру своїх вкладників.

Та все-таки криза більшою або меншою мірою вдарила по всіх кредитних спілках. Додалося ще й збідніння населення, знецінення заставного майна тощо. У всіх кредитних спілках зросла кількість прострочених кредитів.

- Як виглядають ці прострочені кредити за сумами і який це відсоток?

- У нас у стабільні часи відсоток прострочених кредитів складав від 4% до 7%. У кризу він підскочив до 25%. Але, беручи до уваги, що розмір середнього кредиту складає 7 тис. грн., катастрофічною ситуацію називати не слід. Кількість надто проблемних кредитів не така й велика.

Сьогодні близько 80% кредитних спілок, що працюють на ринку, виконують всі зобов’язання, хіба що окремі показники трохи погіршилися.

- А скільки кредитних спілок взагалі зійшло з цього ринку, включаючи псевдокредитні спілки?
- Більшість із згаданих 80% нормально працюють, деякі, як то кажуть, залишаються на плаву. А результати діяльності кредитних спілок - членів НАКСУ у третьому кварталі 2009 року засвідчили ряд позитивних тенденцій. Щонайменше кожна четверта кредитна спілка навіть дала зростання депозитного портфелю.

На жаль, ряд кредитних спілок справді мають серйозні проблеми. Таких в цілому на ринку близько 50. Вони не можуть стовідсотково виконувати свої зобов’язання по строковому поверненню депозитних вкладів. Половина з них – це згадані псевдо спілки. Але я не кажу про те, що вони зійшли з ринку. Парадокс у тому, що ліквідованих можна порахувати по пальцях.

Проблема полягає в іншому. Значна частина проблемних кредитних спілок – це великі спілки. Тому відносно невелика кількість проблемних спілок за обсягами може охоплювати до 30% ринку.

- Держава постійно рятувала проблемні банки. Якою мірою вона посприяла вирішенню ваших негараздів?
- Якщо рівень підтримки оцінити за 100-відсотковою системою, то оцінка складе «0». І менше за все йдеться про фінансову підтримку, хоча вона теж потрібна. Кредитні спілки спроможні самі себе забезпечити і працювати.

Допомога потрібна в іншому. Близько 30 млн. грн. кредитних спілок застрягли у проблемних банках, але держава не зважила на те, щоб хоч якось посприяти їх поверненню.

Дивує позиція деяких політичних сил. Сьогодні стало модним не повертати кредити, більше того – це стало державною політикою. Я ще можу зрозуміти, коли йдеться про банки, де люди брали доларові кредити і тепер мають їх повертати за вищим курсом. Але у нас не було доларових кредитів, усе брали лише в гривнях. До того ж серед наших вкладників близько 70% - це пенсіонери, а серед позичальників, як правило, люди працездатного віку, бізнесмени. Тому не вірно, коли держава стає на сторону таких позичальників.

Вже багато років порушується питання про те, що кредитні спілки повинні мати державний фонд гарантування – аналогічно банкам. Можливо, нам і не потрібно говорити про 150 тис. грн., радше про 25 тис. – таку систему можна було створити. Але держава для цього теж нічого не зробила. Ще рік тому були розроблені антикризові заходи, які мали поліпшити ситуацію в кредитних спілках і мали бути затверджені постановою Кабміну. Але той Кабмін розглянути їх так і не спромігся до своєї відставки. І взагалі, погано, що всі ці негаразди припали на вибори. Бо ними спекулювали всі, хто боровся за владу.

- Можливо, державні чиновники просто недооцінюють вагу руху кредитних спілок в Україні?

- Це слушне запитання. На початковому етапі цей рух активно розвивався завдяки міжнародній допомозі і підтримці з боку держави. Було розуміння того, що кредитні спілки, насамперед, потрібні для пересічних громадян, які банківськими послугами реально користуватися не могли. Вони орієнтувалися на людей з невеликими і середніми достатками, переважно в сільських регіонах.

Але нині підходи у чиновників змінилися. Вони говорять: кому сьогодні потрібні кредитні спілки? Мовляв, наша банківська система дійшла до кожного села.

У мене таке враження, що ці люди не ходять далі Хрещатика і Печерських пагорбів!

У докризовий час кредитні спілки щороку видавали близько мільйона кредитів. Із них 70% - це кредити, яких банки ніколи б не надали. Вони йшли на розвиток малого бізнесу, фермерства, вирішення соціальних проблем тощо.

Кредитні спілки до кризи акумулювали більше 5 млрд. грн. заощаджень. Я не порівнюю ці цифри з банками. Хоча за кількістю виданих кредитів ми сьогодні сміливо можемо порівнювати себе із банківською системою.

Після того, як розпочалася криза, банки припинили кредитування населення, бізнесу, особливо – в регіонах. В 2009 році у багатьох регіонах кредитні спілки були практично єдиною установою, яка кредитувала населення.

Питання – чи потрібно це державі, чи ні?

Для нас такого питання не існує – звичайно, спілки потрібні. У США банківська система є набагато більш розвиненою, ніж в Україні, та при цьому там працюють десятки тисяч кредитних спілок і їх можливостями користуються десятки мільйонів громадян.

- Що треба зробити, щоб кредитні спілки почули?

- Економічна криза мала певний позитив для кредитних спілок у тому, що про болючі проблеми почали відкрито говорити. Наприклад, про те, що досі маємо законодавчі прорахунки у питаннях кредитних спілок, про відсутність належного контролю за їх діяльністю з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, про випадки непрофесійності адміністративних органів, які перевіряли діяльність спілок, а у ряді випадків – і прикриття протизаконної діяльності. Держава бачила, як вибудовувалися фінансові піраміди, і часто не зважала на небезпеку таких процесів.

Говорячи відверто, ми прагнемо очистити рух кредитних спілок від негараздів і дати йому вагому перспективу. Тож розраховуємо не лише на розуміння з боку держави, але й на реальну підтримку.

Я вже згадував, що сьогодні переважна більшість кредитних спілок продовжує нормально працювати. Вони потребують своєрідного політичного сигналу з боку держави, що спілки їй потрібні. Для цього необхідно невідкладно прийняти закон про державний фонд гарантування вкладів. Тоді можна створити такі правила гри, щоб цій системі довіряли.

Що стосується спілок, котрі мають проблеми, то частині з них необхідно надати рефінансування – цивілізоване і прозоре. І серйозно розібратися з іншою частиною, де були зловживання, кримінал. Винних – притягти до відповідальності. А заразом - розробити систему компенсації вкладів до 25 тис. грн. за рахунок держави. Підкреслю, компенсувати кошти не кредитним спілкам, а вкладникам. Держава могла б викупити пасиви таких кредитних спілок, наприклад, із розрахунком до 25 тис. на вкладника, і перебрати на себе їхні активи. І я навіть не виключаю, що за такої схеми можна було б обійтися без збитків.

- Як ви оцінюєте перспективи кредитно-спілчанського руху в Україні?
- 1994 року перші 20 зареєстрованих в Україні кредитних спілок заснували Національну асоціацію кредитних спілок України. Майже 10 років НАКСУ була єдиною структурою, яка розробляла правила гри на ринку та лобіювала інтереси кредитних спілок, яка впровадила систему звітності, фінансового моніторингу і фінансового стану, рейтингову оцінку фінансової стабільності кредитних спілок, систему консалтингу, навчання, підвищення кваліфікації, розробляла методичні рекомендації. 10 років ми виховували кадри, які сьогодні потужно працюють на ринку.

А ще – реально впроваджували елементи фінансової стабілізації. Ми маємо потужний Стабілізаційний фонд, який за 5 років надав допомогу 62 кредитним спілкам на загальну суму у майже 11 млн. грн. Впроваджуємо інші фінансові програми – Центральний резерв ліквідності, Фонд технічної допомоги тощо.

Як результат, серед кредитних спілок – членів НАКСУ проблемних значно менше, ніж в цілому на ринку. Переважна більшість працює стабільно навіть у таких складних умовах.

Я впевнений, що рух кредитних спілок в Україні має перспективу. Достатньо сказати, що сьогодні членами кредитних спілок в Україні є більше громадян, ніж в аналогічних спілках Росії, Білорусі, країн Прибалтики, Казахстану, Киргизстану та Румунії разом узятих. Це ж стосується й активів, якими вони оперують. А тимчасові труднощі, помилки, що виявила криза, мають тільки зміцнити систему та очистити її від псевдо кооперації.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»