Не так все і добре на Прикарпатті...

Відколи я заявив, що очолюю Європейську солідарність на Франківщині, періодично звучать закиди: «Чому Прикарпаття? Тут і так все добре, у нас є свої ефективні патріоти, їдь туди де їх бракує й там працюй!»

Отож, про все добре на Прикарпатті: на президентських виборах у 2019 тут переміг Зеленський (майже 55%), той самий, який нині системно здає Україну.

На парламентських виборах прикарпатці делегували до Верховної Ради чотирьох «Слуг народу» по партійних списках (34% голосів), і п’ять (з семи) мажоритарників. Загалом з одиннадцати депутатів від Прикарпаття - дев’ять «Слуги народу», ті самі, які зараз руйнують економіку, армію, ставлять під загрозу безвіз, всіма силами тягнуть русифікацію.

Нині соціологія тут показую великий відсоток тих, хто турбується за майбутнє Коломойського, а не своїх дітей та країни.

Тому Прикарпаття далеко не «тепла патріотична ванна» для політика.
Я працюю тут, бо можу своїм авторитетом об’єднати патріотів і почати «відзеленення» цього краю, а відтак і всієї України.

Я працюю тут, бо люблю цей край, ціную нашу галицьку та карпатську традицію, бачу потужний потенціал людей для розвитку. Переконаний: орієнтація на європейські моделі урядування - наш спільний ключ до успіху.