Не спішіть плакати за покинутими хатами!

Це вже стало звичним, як "Добрий день!" - сфотографувати облуплену покинуту хату та побідкатися щодо вимирання українського села. Кажу вам: не спішіть! Більшість хат є німим свідченням про їх господарів, про їхні діла лихі

Ось, до прикладу, перша хата - її власником був совєтський партизан Платон, через якого німці село спалили. А було так: він і ще два його "соратники" перед війною в колгоспі не гарували, а були десь то в зв'язку, то ще десь на непильних роботах. Мобілізації якось так уникнули, що втекли в олешник. Там, на болоті і окупацію пересиділи, харчуючись із села та пиячачи. Коли ж німці уже відступали - треба ж було їм показати героїчні дєйствія, щоби в партизани ж записатися. Поставили на краю села два кулемети і давай стріляти по відступаючих німцях, що вже через місток переїхали. (Зброї було повно, бо тут у 1941 році німці дві совєтсьькі дивізії поклали). Німці розвернулися і спалили село.

Платон той дожив до своїх 90 годів, ходячи в героях- партизанах. А син його зараз у Москві віку доживає у ранзі полковника КГБ. Яблуко від яблуні... То треба за цією хатою плакати?

А друга складена колишнім сільським головою із матеріалу розібраної комуністами церкви. Його попереджували: не бери церковне! Та де! Тож щось із ним здарилося - повередився він на голову і хата ото непокрита лякає чорними вічницями комуністичного атеїзму...

Василь ЧЕПУРНИЙ