Анжеліка Ройзман (Балабанова) - подруга дуче
Із серії "Земляки, якими не варто гордитися".
Виявляється, натхненниця італійського фашизму - наша землячка із Чернігова.
Анжеліка Ісаківна Ройзман, більш відома як Балабанова (за прізвищем фіктивного чоловіка Самуїла Соломоновича, до речі, теж чернігівця) - із багатої єврейської сім'ї Чернігова. Але пішла в соціалістичний рух, що й не дивно - і Ульянов (кличка - Лєнін), і Бронштейн (кличка - Троцький) були не з бідних сімей.
І тільки багаті Ройзмани (мали будинок на 22 кімнати!) могли відправити з Чернігова свою дочку навчатися у Брюссель, де вона й заразилася соціалістичними ідеями. Нам не відомо чим вона займалася, щоб заробити собі на хліб з маслом, але в Римі вона агітує працівниць легкої промисловості і - увага! - навчає молодого Беніто Муссоліні основ марксизму.
Далі вона у Швеції і в час першої світової війни стає прихильницею більшовизму. У знаменитому пломбованому вагоні її завозять до Росії, де вона співпрацює зі своїми одноплемінниками і однодумцями Бронштейном (Троцьким), Радомисльським (Зінов'євим) та іншими і навіть стає секретарем виконкому Комінтерну. Встигла відмітитися і в Україні, де числилась в наркоматі закордонних справ...
Проте після 1920 року розходиться з єврейсько- російськими більшовиками, тікає в Італію, де вже жорстко критикує своїх колишніх. Але, коли в Італії перемагає фашизм (не плутати з німецьким нацизмом!), вона тікає в тиху Швейцарію - чомусь коханець Беніто Муссоліні їй уже не до вподоби (навіть те, що він був одружений, їй раніше це не заважало). Навчила на свою голову...
А після війни повертається в Італію, де й живе до смерті в 1965 році, заснувавши соціалістичну робітничу партію - та, що ніколи в житті ніяким робітником не була...
Її мемуари мають певну аналогію із загальновідомим твором Гітлера навіть у назві "Моя жизнь — борьба. Мемуары русской социалистки. 1897—1938". Перевидані в Москві 2007 року.
Цікаво, що похована вона на римському протестантському цвинтарі - її батько Ісаак зрікся юдаїзму, ставши вихрестом у московському православії, а вона була світською людиною.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Виявляється, натхненниця італійського фашизму - наша землячка із Чернігова.
Анжеліка Ісаківна Ройзман, більш відома як Балабанова (за прізвищем фіктивного чоловіка Самуїла Соломоновича, до речі, теж чернігівця) - із багатої єврейської сім'ї Чернігова. Але пішла в соціалістичний рух, що й не дивно - і Ульянов (кличка - Лєнін), і Бронштейн (кличка - Троцький) були не з бідних сімей.
І тільки багаті Ройзмани (мали будинок на 22 кімнати!) могли відправити з Чернігова свою дочку навчатися у Брюссель, де вона й заразилася соціалістичними ідеями. Нам не відомо чим вона займалася, щоб заробити собі на хліб з маслом, але в Римі вона агітує працівниць легкої промисловості і - увага! - навчає молодого Беніто Муссоліні основ марксизму.
Далі вона у Швеції і в час першої світової війни стає прихильницею більшовизму. У знаменитому пломбованому вагоні її завозять до Росії, де вона співпрацює зі своїми одноплемінниками і однодумцями Бронштейном (Троцьким), Радомисльським (Зінов'євим) та іншими і навіть стає секретарем виконкому Комінтерну. Встигла відмітитися і в Україні, де числилась в наркоматі закордонних справ...
Проте після 1920 року розходиться з єврейсько- російськими більшовиками, тікає в Італію, де вже жорстко критикує своїх колишніх. Але, коли в Італії перемагає фашизм (не плутати з німецьким нацизмом!), вона тікає в тиху Швейцарію - чомусь коханець Беніто Муссоліні їй уже не до вподоби (навіть те, що він був одружений, їй раніше це не заважало). Навчила на свою голову...
А після війни повертається в Італію, де й живе до смерті в 1965 році, заснувавши соціалістичну робітничу партію - та, що ніколи в житті ніяким робітником не була...
Її мемуари мають певну аналогію із загальновідомим твором Гітлера навіть у назві "Моя жизнь — борьба. Мемуары русской социалистки. 1897—1938". Перевидані в Москві 2007 року.
Цікаво, що похована вона на римському протестантському цвинтарі - її батько Ісаак зрікся юдаїзму, ставши вихрестом у московському православії, а вона була світською людиною.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |