“Не місце слугам, тут пани торгують”

Користувачів мережі здивував пост Ольги Валькович, яка розповіла, як якийсь торговець на прізвисько Петрович прогнав агітаторів партії “Слуга народу” зі свого робочого місця напередодні майбутніх позачергових виборів до Верховної Ради, які відбудуться 21 липня.

“Не місце слугам, тут пани торгують”, – процитувала жінка торговця, – пише obozrevatel.

"Київ.Район Позняків. Ранок.На прохідному місці,два хлопці,намагаються встановити рекламну палатку стоп'ятьдесятимільйонного «слуги народу».Поруч вже жваво йде бабусина торгівля.В якусь мить,одна з бабок помічає хлопців.
-Хлопці,це місце зайнято,зараз Пєтровіч прийде,це його місце,тай вашого президента він не дуже любить,тож вам моя порада, йдіть звідси,бо Пєтровіч афганець,він церемонитись не буде.
В цей момент і правда підходить Петровіч.На вигляд кремезний чоловік,років шестидесяти.
-Ану пішли геть звідси, іуди,-говорить чоловік,збиваючи ногою плакат на зеленому фоні.-Тьху,їй Богу,увесь настрій з ранку спортили.
-У нас разрєшеніє єсть на ето мєсто,-встають на свій захист хлопці.
-Ану пішли,говорю.В Україні нема ніяких разрєшеній,є дозволи, а з разрєшеніями валіть у рашу,там своє гімно і рекламуйте.
Він збиває штирі від палатки і кидає на їх місце ящик.
-Тут не місце слугам,тут пани торгують,-бубонить він, розкладаючи перед собою городину".

Зокрема, на ситуацію відреагувала українська письменниця Оксана Забужко. Вона зробила перепост цього запису на свою сторінку в Facebook і висловила своє ставлення до інциденту.

Забужко згадала часи буржуазії в Україні та її вплив на український народ:“ПРО МОВНІ АРХЕТИПИ, АБО ПЕТРОВИЧ ПРОТИ СТАЛІНА. Ну от і добрались до суті - дядько з базару нарешті визначив дихотомію, до якої не додумалась ціла армія політаналітиків:
"ТУТ СЛУГАМ НЕ МІСЦЕ, ТУТ ПАНИ ТОРГУЮТЬ"
Браво. Welcome to Ukraine, школота. Це - в точку, в самий архетипчик: півтораста рр. тому на цьому самому місці (трохи нижче по Дніпру, на Подолі) безсмертна Секлита Лимариха так само шугала охочого до легких хлібів Голохвастова (перечитайте у Старицького). До 20 ст. включно - до Голодомору, до сталінсько-московської заглади - ця дихотомія була жива, хоч і формулювалась трохи інакше, але моє покоління ще пам'ятає, як це вимовлялося стариками:
"ХАЗЯЇНИ" (з пошаною) і
"НАЙМИТИ" (з презирством).

Традиційний український ідеал - бути "хазяїном", "сам-собі-паном". (Сталін недарма охрестив український націоналізм "буржуазним": Петрович - теж буржуазія: та, якій 28 рр. все не дають як слід стати на ноги).
А потім прийшли заградотряди, розстріляли "панів"-"хазяїв" і зробили всіх, хто вижив, "наймитами", aka "cлугами" (с) Сталін). Якийсь час це був єдиний спосіб вижити. Але за 3 покоління багато хто звик. А багатьом і сподобалось...
І ось це й зветься - "розтління": падати-бо завжди легше й швидше, ніж підійматись.

Тому, повторю ще раз і ще, - я не кину камінь у свій народ, як би він не голосував на виборах: Для цього я надто добре розумію, щО з ним робили останні 100 років - і, до речі, продовжують робити. Я пам'ятаю: за нинішню ліквідаційну бригаду "Красниє труселя" з цитатою із Сталіна (!) на білбордах голосувало, в масі своїй, - 3-4-те покоління жертв Голодомору: ті, хто повірив убивцям своїх дідів і прадідів, ніби наймитом (слугою) бути краще, ніж паном. Після всього, що з нами робили, це не диво.

Диво - це те, що нашим убивцям так і не вдалося винищити "петровичів". І що "петровичів", як стає дедалі очевидніше з кожним роком, в країні не так уже й мало.

А це, своєю чергою, означає, що ми ще запануєм, браття, у своїй сторонці (с).
Неодмінно".