Наталія Романова: останній день влади

Головою Чернігівської обласної ради вона стала несподівано і для самої себе: вчителька 11-ї міської школи Наталія Романова була непоганою вчителькою і навряд чи уявляла себе у високому обласному кріслі. Розклад політичних сил, серед яких тоді БЮТ домінував у нашій області, вивів її в крісло голови як компромісну фігуру.
Вчора Наталія Романова відзначила своє 50-річчя. Гарний ювілей, але день не дуже: вчора був останній її день в ранзі голови обласної ради. Власне, і сесію новообраних депутатів перенесли на два дні, щоб не псувати Наталії Андріївні свята. По-людськи це зрозуміти можна, адже Н.Романова не пройшла в обласну раду -- у Чернігівському районі її переміг підприємець, колишній голова саме Чернігівської районної державної адміністрації Віктор Лазар. Що говорить про успіхи його урядування. А партія УСДП, яку представляє Наталія Романова, і близько не наблизилася до заповітних трьох відсотків голосів.

Власне, сам програш не є ні характеристикою людини та її здібностей, ні оцінкою її діяльності, бо владу рідко де і рідко коли люблять. Але саме програш дає можливість оцінити підсумки роботи керівника.

Отже, що зробила помаранчева бютівка Наталія Романова як голова обласної ради такого, щоб запам"яталося виборцям? Крім, звісно, щоквартальних поїздок у Страсбург, де вона була віце -- президентом якоїсь ради регіональних громад. Чесно кажучи, ці поїздки тільки викликали заздрість і злість у обивателя. Особливо на фоні невиконаних обіцянок, даних особисто Наталією Романовою у районах області -- як, скажімо, у Носівці, де вона особисто обіцяла вирішити проблему автобусного сполучення з Черніговом.

Мені, журналісту, важко назвати успіхи Н.Романової. Зате я добре знаю як вона непрямо підтримувала московську церкву і, дивлячись мені у вічі, розказувала про зустріч у єпархії Київського патріархату. Зустріч, якої напсравді не було. Зате Н.Романова була своєю у єпархії на Толстого і їй не заважала навіть присутність там сумновідомої Наталії Вітренко та московських гостей.

Наталія Романова відзначилася щодо "Сіверщини" -- коли її однодумець -- директор ВАТ "РВК "Деснянська правда" Володимир Івашко відмовився друкувати нашу газету, вона не тільки не допомогла газеті (обласна рада має контрольний пакет акцій у цьому підприємстві), а й закликала голову редакційної ради "Сіверщини" Петра Антоненка поводитись ... по-європейськи. Це -- людині, яка, що називається, на зуб пробувала, на практиці пізнала європейські принципи журналістської праці у Польщі. Довелося мені як редактору пояснити Наталії Андріївні, що у Європі не крутять ціною, як циган сонцем, що там бережуть багаторічного клієнта, що у Європі поважають людину, а не самі гроші. Наталія Андріївна образилася, що не завадило нам мати надалі стримані ділові стосунки. Власне, "Сіверщина" тоді з проблем виплуталася, але зрозуміла: на помаранчевих бютівців покладатися єдиній проукраїнській недержавній газеті нема чого.

... Коли посадовець йде зі свого крісла, варто порівняти -- з чим прийшов і з чим йде. Тому, думаю, ще будуть питання про 6 гектарів лісу, про бізнес чоловіка, про невістку. Та чи буде кому на них відповідати?

Зрештою, виборці з легким серцем проведуть Наталію Андріївну з крісла, у якому вона була красивою, розумною, балакучою. Але -- не дієвою.

Василь ЧЕПУРНИЙ.