На межі років: опитування "Сіверщини"

Андрій БАКІРОВ, художній керівник, головний режисер Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка:

1. Головна подія року для мене — прихід до театру. Останнє півріччя я був повністю занурений у роботу і зараз сподіваюся, життя театру повертається на краще, моральний клімат став більш приємним. Відносно загального життя — я достатньо аполітична людина. У будь-якій ситуації налаштований позитивно, з надією на майбутнє.

2. Для мене найбільші розчарування завжди пов’язані із людьми. Безумовно, розчаровує підвищення пенсійного віку для жінок, але зрада тих, на кого розраховував, і хто знаходиться поруч з тобою — для мене це найстрашніше.

3. Людина року в моєму житті — старший син. Він суттєво змінив своє життя, зробив один дуже серйозний дорослий вчинок. Не хочеться виділяти когось із представників влади: всі ці особистості від нас далеко. А ті, котрі впливають безпосередньо на твій рух у житті, — завжди поруч.

4. Прогноз на 2011 рік — усе буде добре: життя триває, сонце світить, сніг іде. Безумовно, кількість грошей у твоїй кишені якось визначає стан психологічного спокою, але це не єдине і не головне. Щодо прогнозів у театральному житті — на глядача очікують прем’єри нових вистав. До 8 Березня плануємо випустити французьку комедію за п’єсою Камолетті. Цим ми зробимо подарунок не тільки жінкам, а й чоловікам. Бо все, що стосується кохання, зради, якихось комічних ситуацій довкола стосунків чоловіка і жінки, завжди є предметом уважного розгляду не тільки медиків, а й митців. Сподіваюсь, що постановка буде достатньо смішною і водночас не бездумною. Бо театр має не тільки розважати, він у першу чергу дбає про духовний стан суспільства. Також наступного року плануємо прем’єру ще однієї комедії — «Весілля Фігаро» Бомарше.

Ми дуже сподіваємося, що однією з подій буде приїзд на фестиваль «Слов’янські театральні зустрічі» творчих колективів із західних країн, що фестиваль розширить свою географію. Досі в ньому брали участь тільки театри з Білорусі, Росії та України. Хоча і болгари, і поляки, і чехи — теж слов’яни, тож було б чудово, щоб театри цих держав приїжджали до нас. Для цього потрібне фінансування, підтримка з боку влади. До речі, фестиваль такого формату як «Слов’янські театральні зустрічі» єдиний в Україні.

Хотілося б побажати на наступний рік, щоб творче життя ставало дедалі цікавішим, і щоб саме воно визначало рух людини, а не тільки державні органи, від яких не завжди доводиться чекати чогось доброго.

Михась ТКАЧ, письменник, головний редактор журналу «Літературний Чернігів»:

1. Подія року.
Рік, що минає, порівняно з 2009-им для мене був більш емоційно вразливий, непередбачуваний, часом тривожний. Якщо говорити загалом про суспільно-політичне життя в Україні, то подією року я б назвав вибори до місцевих рад, що відбулися 31 жовтня. На теренах культури — це вихід роману «Записки українського самашедшого» письменниці, яку називають совістю нашої епохи, Ліни Костенко. Про цей бестселер року на презентації видавець Іван Малкович сказав: «Я сподівався на подію, а стався вибух». До події року в контексті відродження нашої духовності я б відніс і одинадцятий міжнародний конкурс з української мови ім. Петра Яцика, який, будучи на межі зриву, все ж таки відбувся 9 листопада на батьківщині мецената. Це націєтворчий проект.

Щодо нашого рідного міста, то для мене як літератора знаковою подією є присудження нашому землякові, талановитому поету, головному редактору газети «Гарт» Дмитру Іванову Національної премії України ім. Т Шевченка, а також вихід ювілейного 50-го літературно-мистецького часопису «Літературний Чернігів», який від 1992 року регулярно йде до читача. В особистому житті — присвоєння мені звання «Заслужений працівник України».

2. Розчарування року.

Серед багатьох розчарувань чи не найбільше маю від надто незначних передбачених коштів на культуру, відродження української мови, видання книжок у щойно ухваленому бюджеті на 2011 рік.

3. Людиною року в Україні я б назвав відомого прозаїка, автора роману «Залишенець. Чорний Ворон» Василя Шкляра. Його художньо-документальний твір про українську історію 20-их років ХХ століття за своїм змістом, національним духом є унікальним явищем у сучасній літературі. Після виходу роману 2010 року ім’я письменника стало на вустах шанувальників літератури в найвіддаленіших куточках України. На Чернігівщині перевагу віддаю Дмитру Іванову. Про творчість поета говорили і писали багато. Його авторитет 2010 року сягнув найвищої позначки..
4. Прогноз на 2011 рік — оптимістичний. Адже це рік ювілейний — 20 років нашої незалежності. Тому багато покладаю надій на нього. Урешті-решт має наше життя змінитися на краще.

Розпитувала Вікторія ГАВРИК