Мій незвичний оптимізм

Я зараз опинилась в невластивій собі ролі оптимістки.

З самого 2004 я повторювала, що буде погано - чекала війну, писала про це на сміх моїм коментаторам в соцмережах, "яка війна, ти що, там же військові з нашими вчились, там же у всіх тут рідня, шо вони по рідні стріляимуть?!".

Я була дуже песимістична до революції 13-14 року, казала, що закінчиться погано, мені казали "та та просто ниєш і панікуєш, я від тебе відпишусь аби мені настрій не псували!".

В 2022 я чітко знала і повторювала, що буде війна, знала і бачила, що вони готують вже з травня 2021, але ж звичайно ніхто не хотів вірити в те, і "ти весь час говориш про найгірше!"

А тепер я раптом одна кажу, що війна закінчується, що все показує на те, що до того йде, а мені всі негайно заперечують - "та яке - війна ще триватиме і триватиме! нас чекає чорна зима! все буде дуже погано і дуже довго!".

Щр я говорю поганеЮ коли всі оптимісти - то я звикла, а от навпаки якось воно геть незвично.

Олена ЗАХАРЧЕНКО