реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД
Мої сніги
13-Лют-21 364 0.0 0
З далеких літ, із пам’яті, що тином
Відгородила місто від села.
Зима сніги за руку привела,
Мої сніги з дитячими очима.

Вони такі ж сліпучі й білокрилі
З душею неба, вдачею – землі.
Їх мати скиртувала у дворі –
І до весни жили в нас заметілі.

Малим я слухав, як вітрисько хлипав,
Як день купав в заметах снігурів.
Як жовту сніжку першої зорі
Жбурнуло небо на село притихле.

І все. Мороз грудьми лягав на шибку
І сердивсь, що не видавить. Скрипів.
А в димарі набилося вітрів,
Щоб колискову наспівати хрипко.

Давно було. І ось ізнов мережить.
Сніжинками мережить білий світ.
В заметах хата мамина стоїть
І нікому в дворі прокидать стежку.

Нехай вітри скиртують заметілі.
Стою один в зимовому дворі.
Та зорями вже стали снігурі.
Лише сніги, як крила, білі, білі…

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ
12.02.2021р.


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:Микола Будлянський, українська література, зима, сніг


Читайте також



Коментарі (0)
avatar