Мистецтво поза політикою?
Поки Національна музична академія України імені російського композитора Чайковского "в чотири руки" намагається з тріском натягнути на Пєтра вишиванку, директор "Ермітажу", знакова фігура російської культури, ще раз "підтверджує" що мистецтво поза політикою.
Древні вважали, що мистецтва пом'якшують нрави. Artes immoliunt mores. Тоді чому людина яка ходила по прекрасному, сиділа на прекрасному і життя провела в світі сотень шедеврів виправдовує загарбницьку війну? Я щиро вдячний Пиотровскому за інтерв'ю, в якому він називає росіян! (Не Путіна) імперцями і мілітаристами (без засудження, звичайно). Він говорить чесно і правдиво: ми такі і завжди були такі. Що це нам дає?
1. Розуміння, що нас це не влаштовує. Нас не влаштовує сусід із хронічною розумовою хворобою і арсеналом гострих предметів під рукою. Тому досягти миру з імперським мілітаризмом не просто важко, а неможливо. Цивілізований світ має знайти спосіб оскопити його і тільки тоді домовлятися.
2. Це дає розуміння, що рабство перед ординцями (з подальшою асиміляцією), кріпацьке перед "гаспадамі", радянське перед партійною верхівкою і вождями є природнім продовженням імперського мілітаризму і зветься ця девіація -- садомазохізм. Мазо неможливе без садо і навпаки. Згадайте вислів "нравітса - нє нравітса" хіба не з тієї ж опери? Вождь відчуває, які ігри любить населення. Вони червоні до кісток. Всі. Наскрізь. І вертикальні. Хтось має бути зверху і хтось знизу. Єдина проблема, українцям ця гра ніколи не подобалася. Нам більше подобається мірятися. У кого більший статок, більше досягнень, смачіший вєнігрєт, борщ, в чиєму храмі кращий хор тощо. Помарачеві індивідуальні ігри -- наше всьо.
3. Мистецтво і культура це політичний обоз.
Древні помилялися. Безліч "людожерів" мали бездоганно тонкий смак: Македонський, Наполеон, Гітлер. Середньовічні європейські кайзери, кьоніги та фюрсти сприяли музикантам і поетам і легко спалювали загарбані селища. Тонкий смак не зробить з тебе людину. Мистецтво має або взяти на себе освітню відповідальність або стати іграшкою (тенденції різнонаправлені, бо ж ми намагаємося жити в даблпостмодерні). Мистецька і культурна діяльність гарно поєднується з містично-романтичними образами, що через "тонкість натури" є аполітичними і апатріотичними (як в НМАУ), та це має лишитися в минулому. Якщо ти просто "тваріш" і тобі байдуже для кого і чого, то це все рівно іграшка. Байдуже, на скільки вона здатна "зачепити". Ви можете парирувати, що служіння муз не терпить суєти, але безвідповідальний митець може заподіяти шкоди не менше ніж безвідповідальний фізик. Колись " Вертер" Гете визвав хвилю самогубств в Європі. Невірно написане, сказане, заспіване може і через століття породити химеру, яка зробить із твору зброю і піде нею "самоутвєрждатса".
Ще раз дякую Піотровскому за документ, що фактично є визнанням провини. Порівняння виставок російського мистецтва закордоном із військовим наступом і спецоперацією це останній гвіздок в кришку " мистецтво вище за політику". Визнання своєї держави хворою і кровожерливою, нехай і під урапатріотичним соусом -- це нам допоможе. Допоможе переконати, переосмислити і змінитися.
Якщо хтось дочитав аж до кінця -- я приємно вражений. Бережіть себе. Нам своє робити.
Іван БОГДАНОВ
Древні вважали, що мистецтва пом'якшують нрави. Artes immoliunt mores. Тоді чому людина яка ходила по прекрасному, сиділа на прекрасному і життя провела в світі сотень шедеврів виправдовує загарбницьку війну? Я щиро вдячний Пиотровскому за інтерв'ю, в якому він називає росіян! (Не Путіна) імперцями і мілітаристами (без засудження, звичайно). Він говорить чесно і правдиво: ми такі і завжди були такі. Що це нам дає?
1. Розуміння, що нас це не влаштовує. Нас не влаштовує сусід із хронічною розумовою хворобою і арсеналом гострих предметів під рукою. Тому досягти миру з імперським мілітаризмом не просто важко, а неможливо. Цивілізований світ має знайти спосіб оскопити його і тільки тоді домовлятися.
2. Це дає розуміння, що рабство перед ординцями (з подальшою асиміляцією), кріпацьке перед "гаспадамі", радянське перед партійною верхівкою і вождями є природнім продовженням імперського мілітаризму і зветься ця девіація -- садомазохізм. Мазо неможливе без садо і навпаки. Згадайте вислів "нравітса - нє нравітса" хіба не з тієї ж опери? Вождь відчуває, які ігри любить населення. Вони червоні до кісток. Всі. Наскрізь. І вертикальні. Хтось має бути зверху і хтось знизу. Єдина проблема, українцям ця гра ніколи не подобалася. Нам більше подобається мірятися. У кого більший статок, більше досягнень, смачіший вєнігрєт, борщ, в чиєму храмі кращий хор тощо. Помарачеві індивідуальні ігри -- наше всьо.
3. Мистецтво і культура це політичний обоз.
Древні помилялися. Безліч "людожерів" мали бездоганно тонкий смак: Македонський, Наполеон, Гітлер. Середньовічні європейські кайзери, кьоніги та фюрсти сприяли музикантам і поетам і легко спалювали загарбані селища. Тонкий смак не зробить з тебе людину. Мистецтво має або взяти на себе освітню відповідальність або стати іграшкою (тенденції різнонаправлені, бо ж ми намагаємося жити в даблпостмодерні). Мистецька і культурна діяльність гарно поєднується з містично-романтичними образами, що через "тонкість натури" є аполітичними і апатріотичними (як в НМАУ), та це має лишитися в минулому. Якщо ти просто "тваріш" і тобі байдуже для кого і чого, то це все рівно іграшка. Байдуже, на скільки вона здатна "зачепити". Ви можете парирувати, що служіння муз не терпить суєти, але безвідповідальний митець може заподіяти шкоди не менше ніж безвідповідальний фізик. Колись " Вертер" Гете визвав хвилю самогубств в Європі. Невірно написане, сказане, заспіване може і через століття породити химеру, яка зробить із твору зброю і піде нею "самоутвєрждатса".
Ще раз дякую Піотровскому за документ, що фактично є визнанням провини. Порівняння виставок російського мистецтва закордоном із військовим наступом і спецоперацією це останній гвіздок в кришку " мистецтво вище за політику". Визнання своєї держави хворою і кровожерливою, нехай і під урапатріотичним соусом -- це нам допоможе. Допоможе переконати, переосмислити і змінитися.
Якщо хтось дочитав аж до кінця -- я приємно вражений. Бережіть себе. Нам своє робити.
Іван БОГДАНОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |