Міністр П. Порошенко – черговий крок до «керованої» демократії?

23 березня 2012 року Президент Віктор Янукович призначив Петра Порошенка міністром економічного розвитку і торгівлі України.
Останній тримав паузу після отримання пропозиції від М. Азарова і В.Януковича цілий місяць, але погодився. Оскільки П. Порошенко є кумом В. Ющенка і працював у нього секретарем Ради національної безпеки і оборони і міністром закордонних справ, то в свідомості багатьох він залишався «помаранчевим».
У той же час Петро Порошенко був членом-засновником Партії регіонів та активно співпрацював з Л. Кучмою. Його партія «Солідарність» була партнером СДПУ(о). Зокрема, на парламентських виборах 1998 року він балотувався саме як соціал-демократ і разом з В.Медведчуком входив у політбюро цієї партії.
Петру Порошенку належать, щонайменше, Вінницька та Київська кондитерські фабрики, завод «Ленінська кузня», телеканал «5 канал», виробництво автобусів «Богдан», банк «Мрія», який він продав росіянам у 2005 році. За версією журналу «Кореспондент» Петро Порошенко має капітал у 866 млн. доларів США і є одним з найбагатших громадян Україні.
Нагадаю, що перебування П. Порошенка в оточенні В. Ющенка закінчилася політичною кризою восени 2005 року – Олександр Зінченко та Михайло Бродський звинуватили його в корупції. До речі, перевірка Генеральної прокуратури доказів корупції не знайшла.
На перший погляд це знакове кадрове призначення свідчить про те, що Партія регіонів за відсутністю кваліфікованих кадрів не може впоратися із економічними проблемами, а тому залучає перевірених антикризових менеджерів.
Нагадаю, що після президентських виборів в кінці 1999 році Л. Кучма також був змушений запросити на посаду прем’єр-міністра В. Ющенка, а віце-прем’єр-міністра - Ю. Тимошенко. У такий спосіб було врятовано країну від дефолту та соціальних потрясінь. Як тільки ситуація стабілізувалася «вдячний» Л. Кучма викинув їх з уряду…
Однак більше схоже на те, що повернення у виконавчу владу П. Порошенка – це вагомий доказ відмови партії влади (великого бізнесу) від формування демократичної багатопартійної моделі розвитку України, яка передбачає можливість зміни владних команд після парламентських виборів.
Про це ж, до речі, свідчить факт поглинання 17 березня цього року Партією регіонів на чолі з М. Азаровим партії «Сильна Україна» С. Тігіпка.
Отже, тандемом Азаров-Янукович українцям нав’язується однопартійна російська модель керованої» демократії, а, можливо, і «стабільної» на зразок Білорусі - якщо ситуація в країні дійде до стихійних народних бунтів.

Сергій Соломаха

P.S.
Як претендент на посаду міністра економічного розвитку і торгівлі України П. Порошенко підготував і виголосив програму дій, що притаманне тільки кандидату на посаду голови уряду.
До чого це?