Миколай з янголом Андрієм
- Миколаю, то знову Ви чистите свого кожуха? - з подивом і острахом, крізь важкі снігові хмари, запитав янгол Андрій. Не чекаючи відповіді, бубонів собі під носа: "А як на Землі почують? Воно б то і нічого, бо вже давно звикли до зміни погоди, до того, що в взимку дощить і грім гримить... Але в Україні... - глянув Андрій на батьківське обійстя, - там десятий рік війна..."
Тим часом Миколай продовжував металевою щіткою ретельно чистити кожуха і, де траплялися дірки, одразу зашивав броньованими нитками. Танки, крилаті ракети, дрони, назви яких Миколай і не запам'ятовув, різні реактивні установки, як реп'яхи начіплялися... Доводиться їх знову і знову викидати у смітник. Миколай вже навіть знає, що з тим металобрухтом робити. Те, що вціліло, не без його допомоги, підремонтують, перефарбують і знову на фронт відправлять, тільки тепер вже для українського війська на озброєння. А решту - трохи в музеї, трохи на переробку. Гуп, гуп... Відчепилися від кожуха дві нерозірвані ракети. З ними обережніше треба.
- Ти, Андрію, подарунки вже підписав?
- А що їх підписувати, якщо діти цьогоріч практично нічого особливо не просять? Матвій і листа не писав, бо соромиться щось просити. Всім важко. Злата цукерок хоче і ляльку, то я вже у адвент-календар пороскладав. Дмитрик намалював якусь сучасну іграшку, але знає, що не всі магазини зараз працюють. Я йому синю машинку поклав, ту, де двері і багажне відділення відчиняються. Миру всі хочуть, Миколаю.
- Добре, Андрію. Що батьки твої просять?
- Моляться вони за душу мою і на онука чекають. Оленка на Різдво має народити дівчинку.
- Дівчинка - це добре, - потішився Святий. - А хлопців на чергування розбудив?
- У них ротація зараз. На Новорічні свята знову на позицію, то хай ще подрімають.
- Мудрості тобі не займати, Андрію. Будеш моїм помічником, якщо хочеш. Піду бронижелет відрегулюю під утеплену форму, а ти листи подочитуй і однак усім діткам подарунки поклади. Усім-усім, чуєш? Маленькі українці всі були чемними цього року, терплячими...
Людмила КОВАЛЬЧУК
Малюнок Юрія Журавля
Тим часом Миколай продовжував металевою щіткою ретельно чистити кожуха і, де траплялися дірки, одразу зашивав броньованими нитками. Танки, крилаті ракети, дрони, назви яких Миколай і не запам'ятовув, різні реактивні установки, як реп'яхи начіплялися... Доводиться їх знову і знову викидати у смітник. Миколай вже навіть знає, що з тим металобрухтом робити. Те, що вціліло, не без його допомоги, підремонтують, перефарбують і знову на фронт відправлять, тільки тепер вже для українського війська на озброєння. А решту - трохи в музеї, трохи на переробку. Гуп, гуп... Відчепилися від кожуха дві нерозірвані ракети. З ними обережніше треба.
- Ти, Андрію, подарунки вже підписав?
- А що їх підписувати, якщо діти цьогоріч практично нічого особливо не просять? Матвій і листа не писав, бо соромиться щось просити. Всім важко. Злата цукерок хоче і ляльку, то я вже у адвент-календар пороскладав. Дмитрик намалював якусь сучасну іграшку, але знає, що не всі магазини зараз працюють. Я йому синю машинку поклав, ту, де двері і багажне відділення відчиняються. Миру всі хочуть, Миколаю.
- Добре, Андрію. Що батьки твої просять?
- Моляться вони за душу мою і на онука чекають. Оленка на Різдво має народити дівчинку.
- Дівчинка - це добре, - потішився Святий. - А хлопців на чергування розбудив?
- У них ротація зараз. На Новорічні свята знову на позицію, то хай ще подрімають.
- Мудрості тобі не займати, Андрію. Будеш моїм помічником, якщо хочеш. Піду бронижелет відрегулюю під утеплену форму, а ти листи подочитуй і однак усім діткам подарунки поклади. Усім-усім, чуєш? Маленькі українці всі були чемними цього року, терплячими...
Людмила КОВАЛЬЧУК
Малюнок Юрія Журавля
| Читайте також |
| Коментарі (0) |