Микола Череп дослідив шлях Шевченка від Качанівки до Вашингтона
«І стежечка, де ти ходила,
Колючим терном поросла»
(Тарас Шевченко, 21 серпня 1859р., Качанівка)
Україна напрочуд багата на чудові парки - пам`ятки – їх понад тисячу! Однак особливе місце серед них посідає палацово-парковий ансамбль «Качанівка» - шедевр паркового мистецтва кінця XVIII – початку XX століть, що поєднує риси романтизму, бароко й класицизму. За свою історію цей парк увібрав у себе культурну спадщину, майстерність ландшафтних творців і сліди видатних діячів, які тут побували. Понад 100 років, викоханий трьома поколіннями Тарновських, качанівський парк був місцем тяжіння та джерелом натхнення для творчої еліти!
Одним із найбажаніших та шанованих гостей Качанівки завжди був Тарас Шевченко (1814-1861), який, за підтвердженими історичними фактами, відвідував садибу щонайменше чотири рази і був знайомий з усіма трьома господарями Качанівки з роду Тарновських – Григорієм Степановичем, Василем Васильовичем старшим та Василем Васильовичем молодшим.
Вперше повертаючись в Україну, у травні 1843року, молодий Шевченко тримав свій шлях саме в Качанівку, до Григорія Тарновського, який запросив поета ще в Петербурзі. Після гамірного міста створений на основі природної діброви розкішний парк і ліси Качанівки стали для нього справжнім місцем спокою та відпочинку. Під час цих гостин Шевченко провів у Качанівці добрий десяток днів, що, звісно, дало йому чимало матеріалу для літературної та художньої праці.
Найбільше Великий Поет любив проти ночі сидіти під віковим п’ятистовбуровим дубом, де, спілкувався з друзями - кріпосними музикантами та селянами та співав українські народні пісні. У садибному парку до сьогодні збереглася галявина, на якій ріс згаданий дуб, що має назву «Галявина Шевченка». Неподалік галявини знаходиться курган-могила художника Григорія Честахівського, приятеля Тараса Шевченка, який останні роки свого життя провів у Качанівці. Григорій Миколайович був ініціатором та одним з організаторів поховання Кобзаря на Чернечій горі, автором спогадів про Шевченка, а також зробив описи його малюнків, офортів та особистих речей.
Влітку 1859 року, після довгого заслання, Шевченко повернувся в Україну та вирушив до Качанівки. Господаря маєтку на той час, Василя Тарновського старшого, не було вдома, але поета гостинно зустрів його син - Василь Тарновський молодший, який знав Шевченка з дитинства і захоплювався його поезією. Прогулюючись качанівським парком поет був настільки вражений красою навколишньої природи, що не втримався і вигукнув: «Як умру, то тут поховайте мене!»... В одному з куточків парку Василь Васильович попросив свого гостя посадити йому на згадку дубок, що Тарас Григорович і зробив, побажавши: «Дай, Боже, щоб нам довелось коли-небудь посидіть в тіні його гілля».
На жаль не довелося…Це були останні відвідини Шевченка в Качанівці.
Присвячена Шевченківським дням, фотовиставка «Стежками Тараса. Від Качанівки до Вашингтону» відкриває унікальний світ Качанівки через об’єктив фотохудожника Миколи Черепа. Представлені світлини, створені митцем в 2007–2021 роках у Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка», переносять глядача у простір, де історія, природа та мистецтво зливаються в єдину гармонію.
Кожна світлина – це окрема історія, що фіксує не лише краєвиди чи архітектурні пам’ятки, а й атмосферу моменту, настрій природи, дихання часу. Споглядаючи ці фото, ви відчуваєте більше, ніж просто зображення: шелест вікового листя; легкий подих вітру, який пробігає по гладі ставу, змушуючи його відображення ледь тремтіти; аромат весняних квітів чи землистий запах опалого осіннього листя.
Качанівка назавжди вписана в життєпис Тараса Шевченка.
Прогулюючись стежками Тараса, ви ніби стаєте свідками тих далеких днів, коли поет знаходив тут спокій, натхнення та дружню підтримку господарів. Світлини виставки допомагають відчути той самий простір, яким колись ходив Кобзар, вдивляючись у плеса ставків і слухаючи шепіт вікових дерев. Качанівка, яку бачив Шевченко, продовжує жити - у кожній її стежці, у кожному відблиску світла на воді, у кожному відтінку неба, що надихало його на творчість.
Завдяки проникливому погляду фотохудожника, ці світлини відкривають невидимий діалог минулого з сучасністю, запрошуючи глядача відчути духовну силу цього місця.
Нехай ці кадри, пронизані любов’ю автора до своєї Малої Батьківщини, стануть для вас не лише художнім відкриттям, а й поштовхом відвідати Качанівку та повертатися сюди знову і знову – відкривати її нові грані, відчувати зміну її настроїв і щоразу по-новому проживати її багату та самобутню історію.
Виставка створена з метою забезпечення візуально-інформаційного доступу до історичної, культурної та природної спадщини України, втіленої у вишуканому палацово-парковому ансамблі — Національному історико-культурному заповіднику"Качанівка". У період свого розквіту качанівський парк приваблював, зачаровував і надихав своєю дивовижною красою та атмосферою видатних талановитих митців, зокрема генія українського народу — Тараса Шевченка. Сьогодні унікальний у своєму роді парк «Качанівка» є вражаючим зразком садово-паркового мистецтва та заслуговує на: гідну увагу, подальше збереження, розквіт і шанобливе ставлення.
В умовах воєнного стану виставка «Стежками Тараса. Від Качанівки до Вашингтону» (62 світлини) дає змогу ширшій аудиторії в Україні та за її межами доторкнутися до цієї виняткової перлини.
Вперше серія цих світлин експонувалася у Черкаському краєзнавчому музеї, але на превеликий жаль в мирний час її змогли побачити лише 2дні, так як відкриття виставки відбулося 22.02.2022р.
У 2023 році за підтримки Українського дому в столиці США. Вашингтоні, з виставкою ознайомилися американці, 127 дипломатів і представників міжнародних організацій, українська діаспора та бійці ЗСУ, які проходили реабілітацію в американських госпіталях . На презентації заходу були присутні: Оксана Маркарова – посол України в США, Аудра Плепите – посол Литви у США, Сергій Плохій – професор української історії Гарвардського університету, Максімас Мілта – аналітик Центру Східно-Європейських досліджень, Деймон Вілсон – старший радник Американсько-Української ділової ради та колишній посол США в Україні Джон Хербст.
Окрім ознайомчого, Вашингтонська виставка-продаж несла також і благодійний характер задля допомоги ЗСУ та проєкту Українського дому «Незламні» щодо сприяння та фінансування протезуванню українських дітей, які втратили кінцівки в результаті військових дій Росії.
В 2024 році вистава експонувалась у музеї «Флігель Тараса Шевченка» комунального закладу Київської обласної ради «Яготинський історичний музей».
Анатолій Жирнов (майстер ландшафтного мистецтва, архітектор, професор): «…Про «Качанівку» написано багато літератури, проведено чимало досліджень, свої роботи парку присвятили О. Л. Липа, І. Д. Родичкін, І. О. Косаревський, Ю. О. Клименко, А. П. Вергунов і багато інших, але ми зараз знайомимося з оригінальними дослідженнями парку Миколи Черепа через художні світлини, які фіксують стан парку і одночасно стан Вашої душі, яка переживає його всіма відчуттями. Професійно і грамотно підійшов фотомитець Микола Череп до відображення дуже складного виду творчості — паркобудівництва, яке сприймається не тільки очима відвідувача, а і його душею, формує настрій, веде за сценарієм і весь час перебуває в динаміці, тому що живе. Ми не можемо повноцінно сприймати парк за описами літераторів чи зображеннями художників, які будують свої твори за класичними законами композиції. Справа в тому, що відвідувач бере безпосередню участь у житті парку в часі: в різні епохи, в різному віці, в різну погоду, в різні пори року, навіть у різні фенофази. І це майстерно зафіксовано на світлинах: Серце парку, Буяння акації, Бджолиний рай, Перед грозою.
Закони композиції паркового пейзажу, крім знаків часу, враховують знаки місця — «Genius loci», термін, що перекладається як «дух місця». Сузір’я видатних діячів культури, які гостювали в Качанівці, настільки велике, що кожний клаптик парку може бути віднесений до духу місця. І це відображено в підборі спеціальних фото: Галявина Шевченка, Альтанка Глинки, Гоголівська ніч над Майорським, Дуб Довженка, курган Честахівського.
І навіть гра світла і тіні, звуки парку, співвідношення кольорів і форм, динаміка води і багато іншого не залишилося поза увагою допитливого дослідника парку. Про це свідчать світлини: Ранкова гама, Промінь Надії, Око роду, Прощальні обійми, Гра світла.
Світлини душі парку «Качанівка» Миколи Черепа, крім оригінальності підходу, мають велике пізнавальне, виховне, патріотичне значення для фахівців і важливі для формування сучасного і майбутніх поколінь…»
Микола Череп (автор виставки): «Мені надзвичайно пощастило жити поруч з дивовижною Качанівкою та в будь-який час милуватися її пейзажами, гуляючи стежками, якими понад півтора століття тому ходили значимі для України постаті культури і науки, наповнюватися життєдайною силою природи та новими ідеями, спостерігати за життям парку і її мешканців. Свою ж місію я бачу в збереженні і популяризації неповторності Качанівки. І в цьому, на мою думку, мені дуже допомагають мої світлини. Через них я намагаюсь підтримувати діалог з глядачем навіть за сотні та тисячі кілометрів, знайомлю його з історико-культурною спадщиною своєї країни, показую ексклюзивність одного з найкращих зразків садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку XXст. та залишаю простір для занурення у власні роздуми…
Зараз в Україні триває війна, закінчення якої з нетерпінням чекає кожен свідомий українець, однак попри всі труднощі ми продовжуємо жити та робимо все можливе для нашої Перемоги.
Вірю, що настануть світлі часи і люди з різних куточків світу приїдуть познайомитися наживо з багатою на культуру та традиції - мирною Україною.»
Колючим терном поросла»
(Тарас Шевченко, 21 серпня 1859р., Качанівка)
Україна напрочуд багата на чудові парки - пам`ятки – їх понад тисячу! Однак особливе місце серед них посідає палацово-парковий ансамбль «Качанівка» - шедевр паркового мистецтва кінця XVIII – початку XX століть, що поєднує риси романтизму, бароко й класицизму. За свою історію цей парк увібрав у себе культурну спадщину, майстерність ландшафтних творців і сліди видатних діячів, які тут побували. Понад 100 років, викоханий трьома поколіннями Тарновських, качанівський парк був місцем тяжіння та джерелом натхнення для творчої еліти!
Одним із найбажаніших та шанованих гостей Качанівки завжди був Тарас Шевченко (1814-1861), який, за підтвердженими історичними фактами, відвідував садибу щонайменше чотири рази і був знайомий з усіма трьома господарями Качанівки з роду Тарновських – Григорієм Степановичем, Василем Васильовичем старшим та Василем Васильовичем молодшим.
Вперше повертаючись в Україну, у травні 1843року, молодий Шевченко тримав свій шлях саме в Качанівку, до Григорія Тарновського, який запросив поета ще в Петербурзі. Після гамірного міста створений на основі природної діброви розкішний парк і ліси Качанівки стали для нього справжнім місцем спокою та відпочинку. Під час цих гостин Шевченко провів у Качанівці добрий десяток днів, що, звісно, дало йому чимало матеріалу для літературної та художньої праці.
Найбільше Великий Поет любив проти ночі сидіти під віковим п’ятистовбуровим дубом, де, спілкувався з друзями - кріпосними музикантами та селянами та співав українські народні пісні. У садибному парку до сьогодні збереглася галявина, на якій ріс згаданий дуб, що має назву «Галявина Шевченка». Неподалік галявини знаходиться курган-могила художника Григорія Честахівського, приятеля Тараса Шевченка, який останні роки свого життя провів у Качанівці. Григорій Миколайович був ініціатором та одним з організаторів поховання Кобзаря на Чернечій горі, автором спогадів про Шевченка, а також зробив описи його малюнків, офортів та особистих речей.
Влітку 1859 року, після довгого заслання, Шевченко повернувся в Україну та вирушив до Качанівки. Господаря маєтку на той час, Василя Тарновського старшого, не було вдома, але поета гостинно зустрів його син - Василь Тарновський молодший, який знав Шевченка з дитинства і захоплювався його поезією. Прогулюючись качанівським парком поет був настільки вражений красою навколишньої природи, що не втримався і вигукнув: «Як умру, то тут поховайте мене!»... В одному з куточків парку Василь Васильович попросив свого гостя посадити йому на згадку дубок, що Тарас Григорович і зробив, побажавши: «Дай, Боже, щоб нам довелось коли-небудь посидіть в тіні його гілля».
На жаль не довелося…Це були останні відвідини Шевченка в Качанівці.
Присвячена Шевченківським дням, фотовиставка «Стежками Тараса. Від Качанівки до Вашингтону» відкриває унікальний світ Качанівки через об’єктив фотохудожника Миколи Черепа. Представлені світлини, створені митцем в 2007–2021 роках у Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка», переносять глядача у простір, де історія, природа та мистецтво зливаються в єдину гармонію.
Кожна світлина – це окрема історія, що фіксує не лише краєвиди чи архітектурні пам’ятки, а й атмосферу моменту, настрій природи, дихання часу. Споглядаючи ці фото, ви відчуваєте більше, ніж просто зображення: шелест вікового листя; легкий подих вітру, який пробігає по гладі ставу, змушуючи його відображення ледь тремтіти; аромат весняних квітів чи землистий запах опалого осіннього листя.
Качанівка назавжди вписана в життєпис Тараса Шевченка.
Прогулюючись стежками Тараса, ви ніби стаєте свідками тих далеких днів, коли поет знаходив тут спокій, натхнення та дружню підтримку господарів. Світлини виставки допомагають відчути той самий простір, яким колись ходив Кобзар, вдивляючись у плеса ставків і слухаючи шепіт вікових дерев. Качанівка, яку бачив Шевченко, продовжує жити - у кожній її стежці, у кожному відблиску світла на воді, у кожному відтінку неба, що надихало його на творчість.
Завдяки проникливому погляду фотохудожника, ці світлини відкривають невидимий діалог минулого з сучасністю, запрошуючи глядача відчути духовну силу цього місця.
Нехай ці кадри, пронизані любов’ю автора до своєї Малої Батьківщини, стануть для вас не лише художнім відкриттям, а й поштовхом відвідати Качанівку та повертатися сюди знову і знову – відкривати її нові грані, відчувати зміну її настроїв і щоразу по-новому проживати її багату та самобутню історію.
Виставка створена з метою забезпечення візуально-інформаційного доступу до історичної, культурної та природної спадщини України, втіленої у вишуканому палацово-парковому ансамблі — Національному історико-культурному заповіднику"Качанівка". У період свого розквіту качанівський парк приваблював, зачаровував і надихав своєю дивовижною красою та атмосферою видатних талановитих митців, зокрема генія українського народу — Тараса Шевченка. Сьогодні унікальний у своєму роді парк «Качанівка» є вражаючим зразком садово-паркового мистецтва та заслуговує на: гідну увагу, подальше збереження, розквіт і шанобливе ставлення.
В умовах воєнного стану виставка «Стежками Тараса. Від Качанівки до Вашингтону» (62 світлини) дає змогу ширшій аудиторії в Україні та за її межами доторкнутися до цієї виняткової перлини.
Вперше серія цих світлин експонувалася у Черкаському краєзнавчому музеї, але на превеликий жаль в мирний час її змогли побачити лише 2дні, так як відкриття виставки відбулося 22.02.2022р.
У 2023 році за підтримки Українського дому в столиці США. Вашингтоні, з виставкою ознайомилися американці, 127 дипломатів і представників міжнародних організацій, українська діаспора та бійці ЗСУ, які проходили реабілітацію в американських госпіталях . На презентації заходу були присутні: Оксана Маркарова – посол України в США, Аудра Плепите – посол Литви у США, Сергій Плохій – професор української історії Гарвардського університету, Максімас Мілта – аналітик Центру Східно-Європейських досліджень, Деймон Вілсон – старший радник Американсько-Української ділової ради та колишній посол США в Україні Джон Хербст.
Окрім ознайомчого, Вашингтонська виставка-продаж несла також і благодійний характер задля допомоги ЗСУ та проєкту Українського дому «Незламні» щодо сприяння та фінансування протезуванню українських дітей, які втратили кінцівки в результаті військових дій Росії.
В 2024 році вистава експонувалась у музеї «Флігель Тараса Шевченка» комунального закладу Київської обласної ради «Яготинський історичний музей».
Анатолій Жирнов (майстер ландшафтного мистецтва, архітектор, професор): «…Про «Качанівку» написано багато літератури, проведено чимало досліджень, свої роботи парку присвятили О. Л. Липа, І. Д. Родичкін, І. О. Косаревський, Ю. О. Клименко, А. П. Вергунов і багато інших, але ми зараз знайомимося з оригінальними дослідженнями парку Миколи Черепа через художні світлини, які фіксують стан парку і одночасно стан Вашої душі, яка переживає його всіма відчуттями. Професійно і грамотно підійшов фотомитець Микола Череп до відображення дуже складного виду творчості — паркобудівництва, яке сприймається не тільки очима відвідувача, а і його душею, формує настрій, веде за сценарієм і весь час перебуває в динаміці, тому що живе. Ми не можемо повноцінно сприймати парк за описами літераторів чи зображеннями художників, які будують свої твори за класичними законами композиції. Справа в тому, що відвідувач бере безпосередню участь у житті парку в часі: в різні епохи, в різному віці, в різну погоду, в різні пори року, навіть у різні фенофази. І це майстерно зафіксовано на світлинах: Серце парку, Буяння акації, Бджолиний рай, Перед грозою.
Закони композиції паркового пейзажу, крім знаків часу, враховують знаки місця — «Genius loci», термін, що перекладається як «дух місця». Сузір’я видатних діячів культури, які гостювали в Качанівці, настільки велике, що кожний клаптик парку може бути віднесений до духу місця. І це відображено в підборі спеціальних фото: Галявина Шевченка, Альтанка Глинки, Гоголівська ніч над Майорським, Дуб Довженка, курган Честахівського.
І навіть гра світла і тіні, звуки парку, співвідношення кольорів і форм, динаміка води і багато іншого не залишилося поза увагою допитливого дослідника парку. Про це свідчать світлини: Ранкова гама, Промінь Надії, Око роду, Прощальні обійми, Гра світла.
Світлини душі парку «Качанівка» Миколи Черепа, крім оригінальності підходу, мають велике пізнавальне, виховне, патріотичне значення для фахівців і важливі для формування сучасного і майбутніх поколінь…»
Микола Череп (автор виставки): «Мені надзвичайно пощастило жити поруч з дивовижною Качанівкою та в будь-який час милуватися її пейзажами, гуляючи стежками, якими понад півтора століття тому ходили значимі для України постаті культури і науки, наповнюватися життєдайною силою природи та новими ідеями, спостерігати за життям парку і її мешканців. Свою ж місію я бачу в збереженні і популяризації неповторності Качанівки. І в цьому, на мою думку, мені дуже допомагають мої світлини. Через них я намагаюсь підтримувати діалог з глядачем навіть за сотні та тисячі кілометрів, знайомлю його з історико-культурною спадщиною своєї країни, показую ексклюзивність одного з найкращих зразків садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку XXст. та залишаю простір для занурення у власні роздуми…
Зараз в Україні триває війна, закінчення якої з нетерпінням чекає кожен свідомий українець, однак попри всі труднощі ми продовжуємо жити та робимо все можливе для нашої Перемоги.
Вірю, що настануть світлі часи і люди з різних куточків світу приїдуть познайомитися наживо з багатою на культуру та традиції - мирною Україною.»
| Читайте також |
| Коментарі (0) |