Ми за спокій на українсько- китайському кордоні!

Прочитав міркування чудового письменника Мирослава Дочинця, де він пише - ми, українці, доклалися (це м'яко кажучи) до творення Російської імперії і саме Україна стає наріжним каменем, об який вона розіб'ється.
Все так, але це не все.

Російська, як і радянська, імперія була створена в основному українцями (при співучасті татар, німців, євреїв та грузин). Чесно кажучи, це - наша відповідальність. І зараз, коли російська імперія ось- ось лусне, ми не можемо лише чутися жертвою, яку має весь світ захищати, а ми будемо зіщулюватися...

Ми маємо заявити свої права на освоєні нами російські - і територію, і літературу, і культуру взагалі. Бо чому б ми мали відмахнутися від освоєної нами нафтоносної Тюмені, де навіть є місто, назване на честь українця _ Муравленко?! Чи від нашого Зеленого Клину, де навіть була українська республіка?! Чи від Камчатки, де наш полтавець- засновник Петропавлавська - Камчатського Завойко вирощував у теплиці помідори?! Чи від заснованого українцем Хабаровська? Не кажучи вже про нашого Гоголя, від наших Кубані і Стародубщини?! Чи маємо забути про українців, які християнізували Сибір неісходиму?! Перелік довгий...

А суть його в тому, що при глобальному переділі світу, який зараз роблять Китай і США при васалі Китаю - Росії, що плутається під ногами у великих і погрожує війною, ми, українці, маємо вести переговори з Китаєм.
Нагадуючи йому, зокрема, про Нерчинський договір, укладений завдяки українцю - сіверському гетьману Дем'яну Ігнатовичу, прозваного Многогрішним. Нагадуючи про всі ті українські анклави, які можуть стати українською заявкою на світову суб'єктність у новому світі.

... Тож анекдот про спокій на українсько - китайському кордоні не такий уже і абсурдний

Василь ЧЕПУРНИЙ