Мені не відмовив жоден чоловік

Я дуже люблю кататись на велосипеді. І коли їзджу з дитиною, то є лише одна проблема: перевезти транспорт через підземний перехід метро. Точніше, підняти вгору крутим пандусом.

Велосипед із дитиною важкий. А знімати Влада з крісла мені лінь. Найчастіше буває так, що той чи інший чоловік запитує: "Допомогти?". І штовхає нас вгору - кілька секунд і бар'єр подолано. Однак буває і так, що всі поспішають, занурені у свої справи. Тоді я прошу допомоги того, хто проходить повз. Цікаво, що ніхто ніколи не відмовив: ні старші, ні молодші, ні з пакунками, ні в навушниках, ні зранку, ні ввечері.

Ось вам три висновки з цієї маленької історії.

- Жінки, не обов'язково самим тягнути все вгору. Дочекайтесь того, хто допоможе))

- Якщо чоловік не допомагає, то попросіть його. Може, він дійсно не бачить, що ви потребуєте допомоги))

- Обов'язково дякуйте. Бо як сказав один хлопець, який пхав мій велосипед уже вдруге: "Я вам кілька днів тому допоміг, а ви не подякували". Соромно стало. Ніби таке просте слово "дякую", а забуваємо його сказати. Дякуйте, бо людям це приємно))).

Наталія ЦІЖМАН