Меморіал чи дрони?

Спочатку я думала, що не маю жодного права щось говорити з приводу меморіалу загиблим захисникам в Чернігові, на який виділяється 20 млн грн з місцевого бюджету. Але все ж таки як людина, яка сплачує податки в місцевий бюджет, я маю право висловити свою думку.

Я щиро не розумію, коли у війну витрачаються кошти на музеї, меморіали та на інші речі, які безумовно важливі, але можуть почекати. А от життя наших воїнів на війні не може чекати і залежить від дії кожного із нас.
Я щиро не розумію, чому одним болить те, скільки гине людей на війні, а іншим – ні. І без суттєвої підтримки, жертв ставатиме ще більше.

Я, людина, яка мала досвід збирати і купувати дрони, то хочу сказати, що 5 млн грн – це капля в морі. Це не значить, що це прям нічого, просто цього недостатньо. Волонтери вже не витягують збори для воїнів. Тільки у мене висять у черзі незакриті запити на тепловізор і рушницю для дронів. А цих запитів надбагато, щоб з ними справлятися в одиночку.

Коли я в черговий раз бачу, що ця війна болить не всім. І комусь зараз актуальніше будувати меморіал в прикордонному місті. То я задумуюсь, чи в тому суспільстві я живу. Я, наприклад, зовсім не впевнена, що буде завтра. Але я точно впевнена, що без наших Захисників і Захисниць завтра не буде. То може всі сили треба в їх підтримку направляти?

Так, я розумію, що може бути критичний стан кладовища в Ялівщині, де знаходяться 88 поховань. Але, мені щось підказує, що це питання можна вирішити не за такі кошти з місцевого бюджету. Або ж знайти інше рішення.
З важливого, що треба вирішити всім нам: чи місто перетворювати в меморіали або ж створювати умови, коли кладовища не будуть рости з такою неймовірною швидкістю.

І пам'ятати щохвилини, що завтра не буде без наших воїнів.

Тетяна РОМАНОВА