Меч на проповіді

Можливо хтось з тих, що висловлюють задоволення з повторного перетворення Святої Софії на мечеть і підкреслюють, що ця подія має виключно мирно-позитивний контекст, зможуть пояснити значення і сенс використання керівником мусульман Туреччини, головою Управління у справах релігії Адміністрації Президента Турецької Республіки доктором Алі Ербашем меча як палиці під час сходження на мінбар (кафедру проповідника), а потім як опори під час самої проповіді?

Я не настільки обізнаний у тонкощах традицій та богослів‘я турецького ісламу, щоби зрозуміти релігійну необхідність меча в цих обставинах.

Думаю, якби Вселенський Патріарх чи Римський Папа вийшов би на проповідь з мечем в руках - це у багатьох у світі викликало би питання.

До речі, кому цікаво - можете прочитати пояснення та погляд доктора Ербаша на подію, викладені в листі голові Ради муфтіїв Росії Равілю Гайнутдіну (російською мовою): https://www.muslim.ru/articles/287/27424/

«...наследие Султана Мехмеда II Фатиха, СИМВОЛ ЗАВОЕВАНИЯ, великий храм Стамбула – собор Святой Софии (Айя София), был недавно преобразован из музея в мечеть...»

—
Туреччина була, є і залишиться великою сусідньою країною, мати мир, добрі відносини та взаємно корисне співробітництво з якою - безперечна необхідність для України. А для цього слід об‘єктивно бачити, що відбувається там в державі та суспільстві, щоби краще розуміти мотиви та візію майбутнього - власного, регіонального та глобального - які є у нашого південного сусіда.

Архієпископ Євстратій ЗОРЯ