«Мамо, я так далі жити не можу»
Через садистські забави шкільних «товаришів» одинадцятирічний Іван Комаров із Дягови опинився на лікарняному ліжку. Скільки часу дитина проведе під крапельницею, а згодом на милицях – поки невідомо. До двору не дійшов
– У понеділок, 8 лютого, син не повернувся вчасно зі школи, – розповідає мати Марина Єгорівна. – Я вийшла його виглядати. На моїх очах Ваня, не дійшовши до двору кілька десятків метрів, почав хилитися додолу, а тоді впав. Так-сяк я завела його в хату, оглянула: спина і боки були всі в синцях. Дала знеболювальне та заспокійливе. Син був заплаканий і наляканий, казав, що дуже болить спина та голова. Коли трохи поспав, то розповів, що по дорозі зі школи додому його багато разів збивали з ніг однолітки. Серед розбишак була і… дівчинка. Ставили підніжки, щоб хлопець раз за разом падав. Він хотів піти додому іншою дорогою, та його підстерегли і продовжили знущання. Одного разу Ваня впав попереком просто на сумку з книжками, кілька разів вдарився головою.
Струс і переломи
Наступного дня хлопцеві не покращало, тож викликали «швидку» і відвезли його в Мену.
– Попередній діагноз Івана – перелом другого і третього поперекових хребців та струс головного мозку, – каже завідувач хірургічного відділення ЦРЛ Федір Надточій. – Через 7 – 10 днів зробимо контрольні знімки і знатимемо напевне. У разі, якщо попередній діагноз підтвердиться, дитину доведеться лікувати місяць у стаціонарі, а потім ще до трьох місяців – в амбулаторних умовах. Наразі хлопчика медикаментозно лікують від струсу мозку, він має дотримуватися суворого постільного режиму. Лікарі радять лежати на мішечку з просом. З хлопчиком також працюватиме психолог.
Кривдили постійно
За словами матері Марини Соловей, на подію відреагували у педагогічному колективі Дягівської школи, зібрали позачергові батьківські збори. Батьки двох кривдників запропонували по 300 гривень на лікування Вані. Марина Єгорівна взяла, адже витрачає на лікування сина близько 120 гривень на день.
– Ваня у мене тихий, спокійний, мухи не образить. Не вміє дати відсіч, от і чіпляються до нього, – плаче Марина Єгорівна. – Одного разу з дамби зіштовхнули, добре, що нагодився товариш та допоміг хлопцеві вилізти з ями. Того разу все обійшлося.
Жінка дуже сподівається, що Ваня скоро стане на ноги, а його кривдники замисляться над своїми жорстокими вчинками. Адже подібні небезпечні забави ніколи до добра не доводять. Чиєсь здоров’я чи навіть життя – не іграшка.
Тетяна ЧИЧКАН, «Наше слово»
| Читайте також |
| Коментарі (0) |